ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Князєва В. С.
у справі № 9901/350/18
провадження № 11-1465заі18
за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особа - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання незаконною постанови
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВРУ про визнання незаконною та скасування Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року
№ 1631-VIII «Про звільнення судді» (далі - Постанова № 1631-VIII), якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та розпочав роботу Верховний Суд.
Підпунктом 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції зазначеного вище Закону передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 січня 2018 року вказану адміністративну справу було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням
від 30 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав незаконною та скасував Постанову № 1631-VIII.
Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ВРУ допустила порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених Конституцією України, Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР), Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) та Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 08 квітня 2014 року № 1861-VI (далі - Регламент), що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді та прийнятті постанови про його звільнення поза межами закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів ставить під сумнів висновок про правомірність вирішення ним питання про звільнення позивача з посади судді та законність Постанови № 1631-VIII.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ВРУ подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду як суд першої інстанції не дослідив усіх доказів та неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду
постановою від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ВРУ залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2018 року - без змін.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що допущені ВРУ порушення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на пленарному засіданні п`ятої сесії ВРУ восьмого скликання 29 вересня 2016 року свідчать про вчинення відповідачем неправомірних дій з розгляду такого питання, а тому висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII є правильним.
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Не погоджуємося з висновком Великої Палати Верховного Суду стосовно прийнятого рішення і його мотивації з огляду на т