ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Яновської О. Г.
Справа № 808/670/16
Провадження № 11-674 апп 18
І. Короткий виклад історії справи
1. 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (далі - приватний нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Кей-Колект» (далі - третя особа), в якому з урахуванням заяви про уточнення вимог просив визнати недійсними та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за третьою особою прав власності (далі разом - оскаржені рішення) на: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (далі разом - квартири).
2. Вимоги позивач мотивував так :
2.1. 25 і 26 вересня 2006 року він уклав із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - банк) договори про надання споживчого кредиту № 11221788000 та № 11046769000 відповідно (далі разом - кредитні договори).
2.2. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами позивач передав банку в іпотеку квартири на підставі договорів іпотеки від 25 вересня 2006 року № 11221788000/з, від 26 вересня 2006 року № 11046769000/з і від 8 вересня 2008 року №11391348000/з (далі разом - договори іпотеки).
2.3. 12 грудня 2011 року банк уклав із третьою особою договір факторингу, відповідно до якого банк передав, а третя особа прийняла право вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки.
2.4. 28 липня 2015 року приватний нотаріус прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 23192088), відповідно до якого право власності на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , - перейшло до третьої особи.
2.5. 4 серпня 2015 року аналогічне рішення (індексний номер 23385386) приватний нотаріус прийняв і щодо іншого предмета іпотеки - однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2 .
2.6. Оскаржені рішення приватний нотаріус прийняв з порушенням норм чинного законодавства:
2.6.1. Іпотекодержатель (третя особа) не повідомив позивача про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
2.6.2. Приватний нотаріус провів державну реєстрацію права власності на квартири не за місцем їхнього знаходження.
2.6.3. Відсутній додатково укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
3. Оскаржені рішення є недійсними, а тому суд має їх скасувати.
4. 21 квітня 2016 року Запорізький окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою позов задовольнив.
5. Мотивував постанову такими обставинами :
5.1. Позивачу не надходили жодні документи про те, що третя особа має будь-які вимоги до нього.
5.2. Нотаріуси мають повноваження з проведення державної реєстрації права власності лише безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії, однак приватний нотаріус жодних таких дій під час прийняття оскаржених рішень не вчиняв.
5.3. Приватний нотаріус провів державну реєстрацію права власності на квартири не за місцем їх знаходження.
6. 12 липня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
7. Апеляційний суд мотивував ухвалу так :
7.1. Суд першої інстанції правильно вказав на відсутність у приватного нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.
7.2. Суд першої інстанції під час розгляду цієї справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
8. 1 серпня 2016 року третя особа подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. Просила скасувати судові рішення, а провадження у справі закрити; у разі його незакриття - ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
9. Третя особа мотивує касаційну скаргу так :
9.1. Оскаржені рішення правомірні, а дії нотаріуса з їх прийняття відповідають приписам законодавства.
9.2. Спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правових угод, а тому вони не є публічно-правовими, і спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
10. 12 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу задовольнила частково, рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувала, а провадження у справі закрила (далі - постанова).
11. Велика Палата Верховного Суду мотивувала постанову так :
11.1. Предметом розгляду в цій справі є не дії та рішення певного суб`єкта, який надавав адміністративні послуги, а захист прав позивача як власника нерухомого майна через реєстрацію майнових прав на це майно третьої особи у справі на підставі договірних відносин.
11.2. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитних договорів і договорів іпотеки), необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір є публічно-правовим.
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
12. Ми не ставимо під сумнів загальний висновок більшості колег стосовно необхідності розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий висновок відповідає виробленому Великою Палатою Верховного Суду підходу до юрисдикції суду у спорах про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див. постанову від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
13. Однак поза увагою більшості колег залишилися суттєві обставини, які, наш погляд, не давали змогу прийняти постанову про скасування рішень судів попередніх інстанцій із закриттям провадження саме у цій справі.
14. Так, суди у цій справі встановили :
14.1. У серпні 2015 року позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ТзОВ «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - приватний нотаріус, про визнання оскаржених рішень недійсними.
14.2. 24 листопада 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення у справі № 335/8086/15-ц, яким залишив без задоволення цей позов (53883661). Суд першої інстанції вважав, що позивач не довів, які його права порушило ТзОВ «Кей-Колект» як відповідач і фактично оскаржив рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса, не обґрунтовуючи жодного порушення своїх прав оскарженими рішеннями. Суд вважав, що ТзОВ «Кей-Колект» є неналежним відповідачем, оскільки справу щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача з урахуванням відповідної юрисдикції суду.
14.3. 23 лютого 2016 року Апеляційний суд Запорізької області ухвалою залишив без змін зазначене рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (а. с. 50-51, 56042944). Мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції, встановивши відсутність порушення прав позивача з боку ТзОВ «Кей-Колект», правильно відмовив у задоволенні позову та вказав на можливість позивача звернутися з позовом до належного відповідача за правилами адміністративного судочинства.
14.4. Отримавши цю ухвалу апеляційного суду, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі № 808/670/16.
15. Отже, відмовивши у задоволенні позову у справі № 335/8086/15-ц, суди цивільної юрисдикції вказали, що належним відповідачем є приватний нотаріус, а спір треба розглядати за правилами адміністративної юрисдикції. І 23 лютого 2016 року, позивач, керуючись роз`ясненням судів у справі № 335/8086/15-ц, звернувся до адміністративного суду з позовом у справі № 808/670/16.
16. Звертаємо увагу, що у цивільній справі № 335/8086/15-ц позивач оскаржив ті ж самі рішення нотаріуса, що й в адміністративній справі № 808/670/16, а вимоги мотивував одними і тими ж обставинами.
17. Тому у справі № 808/670/16 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглянувши вимоги позивача за правилами адміністративного судочинства, вважав їх обґрунтованими. Натомість Велика Палата Верховного Суду, маючи інформацію про результат розгляду справи № 335/8086/15-ц, вказані рішення скасувала, закрила провадження у справі та роз`яснила позивачеві про необхідність розгляду його вимог за правилами цивільного судочинства.
18. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого