П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/189/19
Провадження № 11-462заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (суддя Бевзенко В. М.) у справі № 9901/189/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) в особі начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_2 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні діїта
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП в особі начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_2, в якому просив:
- визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо прийняття рішення за скаргою ОСОБА_1 до ВРП про відмову в забезпеченні процедур визначеного порядку розгляду його скарги від 28 січня 2019 року;
- зобов`язати ВРП розглянути його скаргу на пленарному засіданні ВРП та надати мотивовану відповідь у вигляді ухваленого рішення стосовно дій (бездіяльності) суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В. І., Данка В. Й.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Водночас суд роз`яснив позивачеві його право, передбачене частиною восьмою статті 169 КАС України, на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалив передчасне та необґрунтоване судове рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання в цій адміністративній справі, відмовивши у відкритті провадження у справі та позбавивши позивача права на доступ до правосуддя.
У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП заперечує проти вимог скаржника й зазначає, що ОСОБА_1 реалізував право, надане законодавчими актами України, та звернувся до ВРП із дисциплінарною скаргою стосовно суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В. І. та Данка В. Й. При цьому ВРП жодним чином не перешкоджала позивачу у реалізації його права, а подальший розгляд уповноваженим органом дисциплінарної скарги не породжує ніяких прав та обов`язків скаржника. До того ж за приписами статті 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає. Тобто процедури, про яку в своїх позовних вимогах зазначає ОСОБА_1, не існує.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 травня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Повертаючи позовну заяву, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду керувався тим, що позивач подав до адміністративного суду позовну заяву, в якій об`єднав в одне провадження позовні вимоги до ВРП, що належать до виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції, з позовними вимогами до начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_2, що не належать до підсудності Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.