П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 303/2490/17
Провадження № 11-114апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мукачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Управління)на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 червня 2017 року (суддя Пак М. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (судді Богаченко С. І., Кушнерик М. П., Рибачук А. І.) у справі за позовом Управління до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2017 року Управління звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідача суму переплати пенсії у розмірі 71 632 грн 7 коп. із рахунків, які відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк").
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду; далі - КАС), оскільки цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із цими судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що відповідно до частини першої статті 50 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Управління наводить доводи про те, що оскільки відповідно до частини другої статті 50 КАС (у зазначеній редакції) позивачами в адміністративній справі можуть бути суб`єкти владних повноважень, а відповідно до пункту 5 частини четвертої цієї норми громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, то, на думку позивача, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 20 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 6 лютого 2019 року справу передав до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, а саме у звʼязку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 1995 року ОСОБА_1 звернувся до Управління про призначення пенсії по інвалідності.
Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду в м. Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області від 19 серпня 2015 року № 1273 ОСОБА_1 перебуває на обліку в цьому Управлінні й отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання ІІІ групи. За період з 2008 по 2015 роки йому нараховано пенсію в розмірі 71 362 грн 7 коп., яку в період з 1 січня 2008 року по 17 вересня 2015 року він отримував через картку ПАТ "КБ "Приватбанк", про що свідчить виписка банку.
Поряд із цим, відповідно до листа Мукачівського РС ГУДМС України в Закарпатській області від 30 червня 2015 року № 1590 ОСОБА_1 з 13 грудня 2007 року знято з реєстрації в Україні у зв`язку з вибуттям на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки.
За таких обставин Управління звернулося до суду з цим позовом про стягнення із ОСОБА_1 переплачених коштів пенсії.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позовні вимоги про відшкодування надміру виплаченої пенсії повʼязані з правомірністю набуття ОСОБА_1 права власності на грошові кошти, виплачені пенсіонеру, що свідчить про цивільно-правовий характер спору та унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає ці висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.