ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 813/576/15
Провадження № 11-519апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року (судді Левицька Н. Г., Обрізко І. М., Сапіга В. П.) у справі № 813/576/15 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд, Банк відповідно), Фонду про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом, у якому просили:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду та Фонду щодо невключення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду та Фонд включити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ньому за рахунок Фонду, в розмірі 200 000 грн кожному.
Вимоги обґрунтували тим, що законних підстав для відмови їм у виплаті гарантованої суми коштів за договорами вкладів та невключення їх до реєстру вкладників немає.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06 листопада 2015 року позов задовольнив повністю.
Фактичними та правовими підставами прийняття такого рішення стали такі обставини.
25 вересня 2013 року ОСОБА_1 уклала з Банком договір банківського рахунку в національній валюті № 325059. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цього договору Банк відкрив позивачці поточний рахунок № НОМЕР_1 та прийняв від вкладника грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 200 000 доларів США шляхом внесення вкладником з відкритих в Банку власних поточних та/або депозитних рахунків під 9 % річних.
17 червня 2014 року ОСОБА_2 та Банк уклали договір № 349112 банківського вкладу, за умовами якого сума вкладу складає 199 200 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 18 липня 2014 року включно під 14 % річних.
17 червня 2014 року ОСОБА_3 та Банк уклали договір № 349107 банківського вкладу, за умовами якого сума вкладу складає 199 300 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 18 липня 2014 року включно під 14 % річних.
17 червня 2014 року ОСОБА_4 та Банк уклали договір № 349126 банківського вкладу, за умовами якого сума вкладу складає 199 500 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 18 липня 2014 року включно під 14 % річних.
17 червня 2014 року ОСОБА_5 та Банк уклали договір № 349063 банківського вкладу, за умовами якого сума вкладу складає 199 200 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 18 липня 2014 року включно під 14 % річних.
17 червня 2014 року ОСОБА_6 та Банк уклали договір № 349118 банківського вкладу, за умовами якого сума вкладу складає 199 250 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 18 липня 2014 року включно під 14 % річних.
17 червня 2014 року ОСОБА_7 та Банк уклали договір № 349072 банківського вкладу, за умовами якого сума вкладу складає 199 250 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 18 липня 2014 року включно під 14 % річних.
17 червня 2014 року ОСОБА_8 та Банк уклали договір № 349042 банківського вкладу, за умовами якого сума вкладу складає 199 300 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 18 липня 2014 року включно під 14 % річних.
16 липня 2014 року Правління Національного банку України (далі - НБУ) ухвалило постанову № 424 "Про віднесення ПАТ "Європейський газовий банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду 16 липня 2014 року прийнято рішення № 57 про запровадження в Банку з 17 липня по 17 жовтня 2014 року включно тимчасової адміністрації.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 листопада 2014 року № 725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 18 листопада 2014 року № 121 "Про початок процедури ліквідації АТ "Європейський газовий банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VІ), провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальову Віктору Михайловичу на три місяці - з 17 липня по 17 жовтня 2014 року включно.
Виконавча дирекція Фонду рішенням від 13 жовтня 2014 року № 111 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Європейський газовий Банк" продовжила строки повноважень уповноваженої особи Фонду на один місяць - до 17 листопада 2014 року включно.
З метою отримання суми відшкодування вкладу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від банку-агенту - ПАТ "Банк "Київська Русь" дізналися про те, що їх не було включено до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Листами від 27 жовтня 2014 року уповноважена особа Фонду повідомила позивачів про необхідність проведення додаткової перевірки з приводу укладених правочинів, за результатами якої будуть складені уточнюючі списки (реєстри) вкладників та розміщені на офіційних інтернет-ресурсах Банку та Фонду.
На адресу ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 надійшли повідомлення від 05 травня 2015 року про нікчемність правочинів - договорів банківських вкладів.
Позивачі, вважаючи, що їх протиправно не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулися до суду з цим позовом.
Своє рішення про задоволення позову Львівський окружний адміністративний суд обґрунтовував тим, що вклад розміщено у Банку до запровадження тимчасової адміністрації, тому на підставі статті 2 Закону № 4452-VІ такі кошти є вкладом та підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 січня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та закрив провадження в адміністративній справі на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Виходив із того, що цей спір є господарсько-правовим і не має ознак публічно-правового, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому покликався на правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у справі № 826/20410/14, про те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, спір щодо захисту права в разі його порушення банком, який перебуває у стадії ліквідації, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття провадження у справі та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Скаргу мотивували тим, що спір щодо права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, a стосується виконання Фондом владної функції, a саме організації виплат відшкодування за вкладами. Тому поширювати на цей спір юрисдикцію господарських судів немає підстав.
У відзиві на касаційну скаргу уповноважена особа Фонду вказує на те, що цей спір, який виник на стадії ліквідації Банку, не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду та має вирішуватися за правилами господарського судочинства. У зв`язку з цим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухала суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, перевірила матеріали справи, та дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.