У Х В А Л А
10 липня 2019 року
м. Київ
Справа №2-15
Провадження № 13-40 зво 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж.М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши клопотання ОСОБА_1 про перегляд вироку Запорізького обласного суду від 22 січня 1999 року, ухвали Верховного Суду України від 7 жовтня 1999 року та ухвали Запорізького обласного суду від 14 червня 2000 року за виключними обставинами,
УСТАНОВИЛА:
Як убачається зі змісту клопотання, вироком Запорізького обласного суду від 22 січня 1999 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 7 жовтня 1999 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за п.п. "б", "г", "ж" ст. 93, ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 222 Кримінального кодексу України (далі - КК України) із застосуванням ст. 42 КК України до остаточного покарання у виді смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Ухвалою Запорізького обласного суду від 14 червня 2000 року засудженому ОСОБА_1 покарання у виді смертної кари за ст. 93 КК України замінено на довічне позбавлення волі. Постановлено вважати його засудженим за вироком Запорізького обласного суду від 22 січня 1999 року до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Не погодившись із рішеннями цих судів, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з клопотанням, в якому просить переглянути вирок Запорізького обласного суду від 22 січня 1999 року, ухвалу Верховного Суду України від 7 жовтня 1999 року та ухвалу Запорізького обласного суду від 14 червня 2000 року за виключними обставинами, а саме: із встановленням Конституційним Судом України неконституційності окремих положень КК України 1960 року, зокрема, невідповідності Конституції України норм КК України 1960 року, які передбачали смертну кару як вид покарання, а також у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Перевіривши доводи, наведені у клопотанні та долучені до нього матеріали, Велика Палата Верховного Суду (далі- Велика Палата) вважає, що у відкритті провадження за клопотанням має бути відмовлено з огляду на наступне.
Клопотання засудженого ОСОБА_1 стосується перегляду ухвалених щодо нього вироку Запорізького обласного суду від 22 січня 1999 року, ухвали Верховного Суду України від 7 жовтня 1999 року та ухвали Запорізького обласного суду від 14 червня 2000 року, які набрали законної сили.
ОСОБА_1 у клопотанні ставить питання про перегляд ухвали суду касаційної інстанції в порядку виключного провадження за ст. 400-4 КПК України 1960 року та для порівняння посилається на ухвали Верховного Суду України від 31 липня та 30 жовтня 2009 року.
Між тим, ст. 400-4 КПК України 1960 року виключено з КПК України на підставі Закону №2453 -VI від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів".
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон 2147-VIII).
Законом 2147-VIII внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відповідно до яких КПК України доповнено процесуальними нормами, якими визначено підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати (статті 434-1, 434-2 Глави 32 "Провадження в суді касаційної інстанції" КПК України).
На момент звернення ОСОБА_1 підстава, на яку є посилання в клопотанні (неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону), в КПК України не регламентована як виключна.
Згідно з ч. 6 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті лише за нововиявленими або виключними обставинами.