ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/972/18
Провадження № 11-395заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
представник відповідача - Русакова І. Г.,
розглянула в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року (судді Гімон М. М., Берназюк Я. О., Мороз Л. Л., Коваленко Н. В., Кравчук В. М.),
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 20 листопада 2018 року № 3524/0/15-18 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва" (далі - спірне Рішення);
- зобов`язати ВРП вчинити дії щодо внесення Президентові України подання про призначення її на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва безстроково.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 березня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, її рішення є аргументованим, зокрема у ньому наведено визначені Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) підстави для відмови у внесенні Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді. Водночас суд установив відсутність закріплених у частині двадцять першій статті 79 наведеного Закону підстав для скасування спірного рішення ВРП.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав правової оцінки всім доводам позову та не навів мотивів їх відхилення, зокрема, щодо неправдивості та недостовірності посилань ВРП на існування визначених законом підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні подання, надуманості та помилковості аргументів щодо необґрунтованості сумніву відповідача у відповідності ОСОБА_1 як судді критерію доброчесності та професійної етики, а також щодо однобічності спірного рішення, прийнятого ВРП без урахування доводів позивача.
ВРП у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з наведених у ній мотивів. Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Суд першої інстанції установив, що Указом Президента України від 29 квітня 2011 року № 515/2011 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва строком на п`ять років.
У квітні 2016 року повноваження судді ОСОБА_1 припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який її було призначено.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) від 18 квітня 2018 року № 404/ко-18 суддю Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 . визнано такою, що відповідає займаній посаді.
7 травня 2018 року ВККС прийняла рішення № 136/дс-18 про рекомендування ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва.
20 листопада 2018 року ВРП, розглянувши рекомендацію ВККС, матеріали про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва та висновок члена ВРП, прийняла рішення № 3524/0/15-18, яким відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва на підставі частин вісімнадцятої, дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до витягу з протоколу № 85 засідання ВРП від 20 листопада 2018 року за внесення Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва проголосувало 8 членів ВРП, проти - 10.
Рішення мотивоване наявністю фактів, яким ВККС не дала належної оцінки та які свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням (частина дев`ятнадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).
Підставами для такого висновку було те, що під час дослідження матеріалів стосовно кандидата ОСОБА_1 встановлено, що Військовою прокуратурою Дарницького гарнізону проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015100000000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2015 року (за заявою голови Голосіївського районного суду м. Києва) за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв`язку із неправомірними діями судді Голосіївського районного суду міста Києва, які полягали у її втручанні в діяльність судді цього суду з метою перешкодити виконанню службових обов`язків.
При цьому 27 травня 2016 року слідчий Військової прокуратури Дарницького гарнізону Павлюк М. В. прийняв постанову про закриття цього кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діянні особи складу злочину, передбаченого частиною другою статті 376 КК (втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення, вчинене особою з використанням свого службового становища).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що слідчий, оцінюючи показання свідків та інші докази, зібрані під час досудового розслідування, встановив відсутність у діях судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною другою статті 376 КК, з огляду на те, що вона не вчиняла жодних дій з метою здійснення впливу на прийняття рішення суддею цього суду ОСОБА_3, фактично не спілкувалася з нею та не чинила тиску на неї, а лише збирала (серед працівників суду) інформацію, яку, як убачається з показань свідків, планувала в подальшому передати іншим особам.
Окрім цього, під час розгляду рекомендації ВККС встановлено, що 16 червня 2016 року заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор Матіос А. В. звернувся до ВККС зі скаргою щодо неналежної поведінки судді ОСОБА_1 з підстав, зазначених у вказаній вище постанові слідчого від 27 травня 2016 року.
На виконання вимог пункту 31 розділу XII Закону № 1402-VIII ВККС передала цю скаргу для розгляду ВРП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 18 грудня 2017 року зазначена скарга (з додатками) передана члену ВРП ОСОБА_4 для проведення попередньої перевірки, який ухвалою від 26 квітня 2018 року залишив її без розгляду та надіслав до ВККС для долучення до суддівського досьє ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 87 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час вчинення дій, щодо яких подано скаргу).
При цьому, незважаючи на факти закриття кримінального провадження та залишення без розгляду скарги стосовно неналежної поведінки судді ОСОБА_1, ВРП дійшла висновку, що обставини, встановлені під час досудового розслідування кримінального провадження та виявлені під час розгляду рекомендації ВККС щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва, викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з її призначенням на вказану посаду.
Зазначені вище відомості були отримані в передбаченому законом порядку, не були предметом розгляду ВККС з наданням їм належної оцінки у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 та є підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Також у рішенні ВРП зазначено, що, як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження за скаргою заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора Матіоса А. В., у липні 2016 року на підставі поданої до ВККС заяви від 12 липня 2016 року суддя ОСОБА_1, ознайомилася із вказаною скаргою та копіями матеріалів, доданих до неї, зокрема, копіями витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяви про кримінальне правопорушення від 16 січня 2015 року, постанови про закриття кримінального провадження від 27 травня 2016 року, протоколів допиту свідків тощо.
Водночас, незважаючи на те, що суддя ОСОБА_1 була ознайомлена з матеріалами цього дисциплінарного провадження, на засіданні ВРП 20 червня 2018 року вона повідомила, що їй невідомо про наявність кримінального провадження, пов`язаного з її втручанням в діяльність судових органів, а на засіданні 7 серпня 2018 року - що їй не відомо про обставини кримінального провадження № 42015100000000039, яке розслідувалось Військовою прокуратурою Дарницького гарнізону (оскільки їй відмовлено в ознайомленні із матеріалами цього провадження як особі, яка не має жодного процесуального статусу у ньому), а також про наявність у зв`язку із цим дисциплінарних проваджень стосовно неї.
Приймаючи спірне Рішення, ВРП дійшла висновку, що встановлені факти та обставини викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики і є обставинами, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
За змістом статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.