П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/928/18
Провадження № 11-323заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
учасники справи:
представник відповідача - Ліходій О. О.,
представник третьої особи - Білопольська Н. А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф., Шипуліна Т. М.) у справі № 9901/928/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія відповідно), про визнання протиправною і скасування ухвалита
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу цього органу від 23 жовтня 2018 року № 3223/0/15-18 "Про залишення без розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про переведення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Кіровоградської області".
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), а також положеннями Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП) не передбачено повноважень ВРП залишати без розгляду та повертати ВККС рекомендацію про переведення судді до іншого суду. На думку позивача, посилання ВРП в оскаржуваній ухвалі на положення пункту 9.1 Регламенту ВРП є безпідставним, оскільки цей пункт установлює лише процесуальну форму, в якій оформлюються рішення ВРП, а не встановлює відповідні повноваження відповідача. Крім цього, в оскаржуваній ухвалі відповідач не зазначив мотивів і підстав її прийняття, а також не вказав відповіді на аргументи позивача (які позивач зазначив у своїх поясненнях) та чому вони не були враховані при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення. До того ж у результаті прийняття ВРП оскаржуваної ухвали було не лише порушено право позивача на належний розгляд питання про переведення, яке включає в себе право отримати рішення за результатами розгляду у порядку та формі, передбаченій законом, але й створено ситуацію правової невизначеності, в якій неврегульованим є як дії державних органів щодо подальшого вирішення питання про переведення позивача, так і його статус, права та гарантії у процесі прийняття подальшого рішення його суддівської кар`єри.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 25 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не надав належної оцінки доводам позивача, а натомість здійснив аналіз того, чи приймалася оскаржувана ухвала на пленарному засіданні та повноважним складом ВРП, хоча питання дотримання таких правил порядку позивачем не піднімалося. На думку скаржника, такий підхід суду першої інстанції, коли вагомі аргументи позивача залишаються без будь-якої оцінки суду, суперечить вимогам частини другої статті 242 КАС України, яка вимагає надання оцінки всім аргументам учасників справи, а також практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права та підлягає застосуванню судами, зокрема, рішенням від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" та від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції жодним чином не проаналізував його доводів про те, що у результаті прийняття ВРП оскаржуваної ухвали було не лише порушено право позивача на належний розгляд питання про переведення, яке включає в себе право отримати рішення за результатами розгляду в порядку та формі, передбаченій законом, але й створено ситуацію правової невизначеності, в якій неврегульованим є як дії державних органів щодо подальшого вирішення питання про переведення позивача, так і сам статус позивача, його права та гарантії у процесі прийняття подальшого рішення щодо його суддівської кар`єри.
На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що з вимогами апеляційної скарги не погоджується, звертає увагу на те, що ВРП права позивача не порушила. Після надходження рекомендації ВККС про переведення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 до іншого суду, який здійснює правосуддя, її буде розглянуто в установленому Законом № 1798-VIII порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначила, що враховуючи факт ліквідації Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та з метою необхідності забезпечення належної роботи Апеляційного суду Кіровоградської області Комісією було прийнято рішення від 31 травня 2018 року № 144/пс/18 про рекомендування ОСОБА_1 для переведення на посаду судді цього суду. Крім цього, ВККС зазначила, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 9901/674/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними дій та скасування рішення від 31 травня 2018 року № 144/пс/18 провадження у справі закрито.
Позивач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
За правилами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представники відповідача та третьої особи в судовому заіданні суду апеляційної інстанції заперечили проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзивах.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача та третьої особи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд першої інстанції установив, що 31 травня 2018 року ВККС прийняла рішення № 144/пс/18, яким рекомендувала суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 для переведення на посаду судді Апеляційного суду Кіровоградської області. Це рішення ВККС України було отримано ВРП 10 липня 2018 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП справу розподілено на члена ВРП ОСОБА_5
Листом ВРП від 12 жовтня 2018 року позивач був запрошений на засідання ВРП на 23 жовтня 2018 року, до проекту порядку денного якого включено питання щодо внесення подання Президентові України про переведення суддів з одного суду до іншого.
ВРП ухвалою від 23 жовтня 2018 року № 3223/0/15-18 залишила без розгляду рекомендацію ВККС про переведення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Кіровоградської області. Рішення відповідача мотивоване тим, що Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано, зокрема, Апеляційний суд Кіровоградської області та утворено Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, з місцезнаходженням у місті Кропивницькому; 03 жовтня 2018 року Апеляційний суд Кіровоградської області, до якого ВККС було рекомендовано для переведення суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1, припинив здійснення правосуддя, розпочав роботу новоутворений Кропивницький апеляційний суд, про що відповідно до вимог частини шостої статті 147 Закону № 1402-VIII в газеті "Голос України" від 03 жовтня 2018 року № 185 (6940) було оприлюднено відповідне повідомлення.
Установлені судом першої інстанції обставини в апеляційній скарзі під сумнів не ставляться.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що уВРП не було підстав та повноважень приймати рішення про переведення або відмову у переведенні судді з одного суду до іншого суду в порядку, передбаченому статтею 71 Закону № 1798-VIII, внаслідок чого дійшов висновку, що оскаржувана ухвала ВРП відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого,ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого.
З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.