П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 815/378/16
Провадження № 11-256апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (далі - уповноважена особа, Фонд, АТ "Банк "Фінанси та кредит", Банк відповідно) Чернявської Олени Степанівни на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року (суддя Єфіменко К. С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (судді Ступакова І. Г., Бітов А. І., Милосердний М. М.) у справі № 815/378/16 за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд, про визнання протиправною бездіяльності й зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників АТ "Банк "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов`язати уповноважену особу включити ОСОБА_2 до переліку вкладників АТ "Банк "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 06 квітня 2010 року він уклав з АТ "Банк "Фінанси та кредит" договір № 1-1/103029 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "Пенсійний", згідно з пунктом 1.1 якого мав внести, а Банк прийняти грошові кошти в іноземній валюті на депозитний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8833 євро на строк з 06 квітня по 06 травня 2010 року з процентною ставкою 13 % річних. Того ж дня позивач вніс на вказаний депозитний рахунок 8833 євро, що підтверджується копією заяви на внесення готівки від 06 квітня 2010 року № 1. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". 30 грудня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи та Фонду з письмовими вимогами про включення його до переліку вкладників (реєстру вкладників) АТ "Банк "Фінанси та кредит" та виплату йому гарантованої суми відшкодування за вкладом у розмірі 200 тис. грн, а решту суми вкладу - 16 тис. 408 грн 50 коп. (сума 216 тис. 408 грн 50 коп. визначена по курсу Національного банку України на 18 вересня 2015 року як день введення до АТ "Банк "Фінанси та кредит" тимчасової адміністрації) просив включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів та задовольнити їх в порядку, визначеному Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI). На момент звернення з цим позовом до суду позивач не отримав відповіді уповноваженої особи на свою вимогу, у зв`язку з чим вважає таку бездіяльність протиправною.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників АТ "Банк "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язав уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у АТ "Банк "Фінанси та кредит" за рахунок Фонду згідно з картковими рахунками в межах встановленої гарантованої суми відшкодування; в задоволенні решти вимог відмовив.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа у касаційній скарзі зазначила, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, оскільки в цьому випадку вклад залучено не було, рахунок не відкрито, розмір вкладу визначити неможливо, заява позивача про зарахування коштів не підтверджує факт внесення коштів і відсутні будь-які інші документи на підтвердження внесення коштів та їх зарахування на рахунок позивача, то відсутні підстави для відшкодування коштів, а дії уповноваженої особи є правомірними, підстави для внесення змін до переліку вкладників - відсутні. Крім того, на думку скаржника, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. На підставі викладеного уповноважена особа просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 01 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 березня 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 березня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Відзиву на касаційну скаргу позивач не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 06 квітня 2010 року ОСОБА_2 уклав з АТ "Банк "Фінанси та кредит" договір № 1-1/103029 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "Пенсійний", згідно з пунктом 1.1 якого позивач мав внести, а Банк прийняти грошові кошти в іноземній валюті на депозитний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8833 євро на строк з 06 квітня по 06 травня 2010 року.
За час користування коштами банк повинен був нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 прості проценти за ставкою 13 % річних.
06 квітня 2010 року на вказаний депозитний рахунок ОСОБА_2 вніс 8833 євро, що підтверджується копією заяви на внесення готівки № 1.
Банк не повернув позивачеві основну суму вкладу та нараховані проценти, а також не визнав заборгованість у зв`язку з тим, що за результатами інвентаризації виявлено відсутність внесення грошових коштів по договору від 06 квітня 2010 року № 1-1/103029 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "Пенсійний" в сумі 8833 євро, а також відсутність самого договору як на паперовому носії, так і в автоматизованій банківській системі SR-bank (протокол № 1 засідання інвентаризаційної комісії з питання інвентаризації депозитних договорів і додаткових угод до них у відділенні № 9 філії "Одеське РУ" АТ "Банк "Фінанси та кредит").
30 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування суми заборгованості банку по вкладу, в тому числі шляхом включення до переліку осіб, які мають право на відшкодування гарантованої державою суми за рахунок Фонду.
Станом на дату звернення з позовом до суду сума заборгованості ОСОБА_2 не повернута й він не внесений уповноваженою особою до переліку вкладників АТ "Банк "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Згідно з довідкою Банку від 20 березня 2015 року № ОРД2003/325 на депозитному рахунку позивача знаходилася сума 199 тис. 38 грн 52 коп.
Не погодившись з бездіяльністю уповноваженої особи, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що обов`язок відповідача відшкодувати позивачеві суму гарантовану державою в розмірі 200 тис. грн за рахунок Фонду є встановленим та повторному доведенню не підлягає.
При цьому суди попередніх інстанцій керувалися тим, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованимиці висновки судів попередніх інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом доуповноваженої особи про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення позивача до переліку вкладників АТ "Банк "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов`язання відповідача включити позивача до переліку вкладників АТ "Банк "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Законууповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VIФонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Законуосновним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Законув межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VIрішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстру відшкодувань вкладникам, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, за змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).
Нормами статті 27 Закону № 4452-VIустановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: