П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 1640/3010/18
Провадження № 11-463апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУ Нацполіції; Нацполіція відповідно) про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (судді Бегунец А. О., Яковенко М. М., Лях О. П.),
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати акт форми Н-5* від 14 серпня 2018 року розслідування нещасного випадку, акт № 6 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджених за фактом раптового погіршення стану здоров`я 1 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1, старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУ Нацполіції як такі, що не відповідають нормам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346 (далі - Порядок № 1346);
- зобов`язати ГУ Нацполіції за фактом нещасного випадку, що стався 1 червня 2017 року з майором поліції, старшим юрисконсультом відділу правового забезпечення ГУ Нацполіції ОСОБА_1, скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із зазначенням у них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків та взяти зазначений випадок на облік.
Під час розгляду справи суди встановили такі обставини.
ОСОБА_1 із листопада 2015 року по 3 липня 2017 року проходив службу в органах Нацполіції, де з 2016 року обіймав посаду старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУ Нацполіції.
1 червня 2017 року ОСОБА_1, виконуючи свої службові обов`язки із представництва інтересів Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, здійснював доставку кореспонденції до Ленінського районного суду м. Полтави.
Із пояснень позивача встановлено, що, вийшовши із будівлі Ленінського районного суду м. Полтави близько 9 год 30 хв. у нього запаморочилося в голові та він втратив свідомість.
Відповідно до листа зворотнього зв`язку від 1 червня 2017 року № 045305 Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги зафіксовано: стан після епіприступу.
Згідно із випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3857 ОСОБА_1 встановлено діагноз: "стійкі наслідки перенесеної нейроінфекції з розсіяною мікросимптоматикою, симптоматичною епілепсією з рідкими (1-2 рази на місяць) генералізованими нападами. Стан після судомного нападу 1 червня 2017 року".
27 червня 2017 року позивача було оглянуто військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", де відповідно до свідоцтва про хворобу від 27 червня 2017 року № 192 йому встановлено діагноз, що пов`язаний з проходженням служби в поліції.
30 червня 2017 року наказом ГУ Нацполіції № 267о/с майора поліції старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ОСОБА_1, на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) звільнено зі служби в поліції (через хворобу) з 3 липня 2017 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 7 березня 2018 року у справі № 816/293/18, яке набрало законної сили 14 травня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції, що виразилася у відмові проводити службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров`я 1 червня 2017 року майора поліції, старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУ Нацполіції ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 1346, та зобов`язано ГУ Нацполіції провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров`я 1 червня 2017 року майора поліції, старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУ Нацполіції ОСОБА_1 та оформити його результати у відповідності до вимог Порядку № 1346.
Листом від 9 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Нацполіції, в якому просив на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 7 березня 2018 року в справі № 816/293/18 провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану його здоров`я 1 червня 2017 року та скласти і затвердити акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 та Н-1.
14 серпня 2018 року Комісією ГУ Нацполіції складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5*, що стався 1 червня 2017 року близько 9 год. 30 хв.
Цього ж дня начальником ГУ Нацполіції ОСОБА_2 затверджено акт № 6 про нещасний випадок невиробничого характеру.
За висновками зазначених актів, подія, яка трапилася із майором поліції, старшим юрисконсультом відділу правового забезпечення ГУ Нацполіції ОСОБА_1, не є нещасним випадком відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1346.
Не погоджуючись із такими висновками ГУ Нацполіції позивач звернувся до суду із вимогами скасувати акт за формою Н-5* і акт № 6 за формою НТ* та зобов`язати видати нові акти.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано:
- акт Комісії ГУ Нацполіції за формою Н-5* від 14 серпня 2018 року розслідування нещасного випадку, що стався 1 червня 2017 року близько 9 год 30 хв;
- акт № 6 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджений начальником ГУ Нацполіції 14 серпня 2018 року.
Зобов`язано ГУ Нацполіції повторно провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров`я 1 червня 2017 року майора поліції, старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУ Нацполіції ОСОБА_1 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку № 1346 з урахуванням висновків суду.
У решті позовних вимог відмовлено.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), дійшовши висновку, що справи про оскарження актів розслідування нещасних випадків підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 9 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 26 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.