П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/539/18)
Провадження № 11-213заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю.Л., Гудими Д. А.,Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року (судді Мороз Л. Л., Берназюк Я. О., Гімон М. М., Гриців М. І., Коваленко Н. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та додаткових пояснень просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 4 квітня 2018 року № 207/ко-18 про визнання судді Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді (далі - рішення ВККС, оскаржуване рішення).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що на порушення вимог Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами) та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення), ВККС у рішенні не зазначила конкретних балів, визначених за кожним з критеріїв кваліфікаційного оцінювання, а також мотивів, за яких дійшла відповідних висновків.
На думку позивача, ВККС не надала належної оцінки його усним поясненням, наданим під час проведення співбесіди, та не оголосила перерву для забезпечення можливості надати додаткові докази щодо обставин придбання квартири та сплати паю на будівництво житла, які він не міг подати заздалегідь через велике навантаження на роботі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення ВККС виходячи з того, що воно є обґрунтованим, відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), кваліфікаційне оцінювання проводив повноважений склад членів ВККС, оскаржуване рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні та в його ухваленні, рішення ВККС містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстави порушення судом норм матеріального та процесуального права, у березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та зазначає, що рішення ВККС на порушення вимог частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII не містить мотивів його ухвалення, а саме: в оскаржуваному рішенні наведено лише перелік засобів встановлення відповідності судді займаній посаді (результати іспиту, тестування, дослідження досьє, співбесіди), а також указані бали позивача за кожним з критеріїв, однак немає мотивів для прийняття рішення щодо кожного з указаних критеріїв та аргументів ВККС на користь прийняття чи відхилення доводів і доказів позивача та встановлення саме такої кількості балів.
ОСОБА_1 вважає, що ВККС на порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) занизила йому бали за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної), професійної етики, доброчесності.
Позивач стверджує, що через завантаженість на роботі та хворобу він не мав достатньо часу для належного та вчасного ознайомлення з досьє та не зміг зібрати відповідні документи на спростування доводів ВККС щодо порушення проти нього двох справ про вчинення адміністративних правопорушень та щодо обставин придбання його дружиною однокімнатної квартири у м. Запоріжжі і сплати ним паю на будівництво однокімнатної квартири у м. Харкові.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що рішення ВККС у частині надання рекомендації Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) про його звільнення з посади є безпідставним, оскільки не містить установлених законом підстав для ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
Підсумовуючи свої доводи, ОСОБА_1 зазначає, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року ухвалене з порушенням приписів пункту 2 частини четвертої статті 246 КАС щодо змісту рішення та частини четвертої статті 90 цього Кодексу щодо оцінки доказів судом.
Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог апеляційної скарги та зі свого боку доводить, що скарга позивача не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду щодо цієї категорії справ.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року, а ухвалою від 1 квітня 2019 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву представника ВККС, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
Суд першої інстанції встановив таке.
Рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1
ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 79,2 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 82,5 бала. На етапі складання іспиту суддя загалом набрав 161,7 бала.
ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням ВККС від 16 березня 2018 року № 53/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 21 лютого 2018 року, зокрема, суддею Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 та допущено його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді (дослідження досьє та проведення співбесіди).
4 квітня 2018 року ВККС провела співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності за результатами дослідження суддівського досьє.
За критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) ОСОБА_1 отримав 375,7 бала за показниками, визначеними пунктами 1 - 7 глави 2 розділу II Положення.
За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 130 балів.
За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 150 балів.
За цими критеріями ОСОБА_1 оцінено за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.
У загальному підсумку ОСОБА_1 набрав 655,7 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
З огляду на викладене, ВККС ухвалила рішення про визнання судді Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, а також вирішила рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді.
Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону).
Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону № 1402-VIII для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) ВККС може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів установлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Рішення ВККС про затвердження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.
Рішенням від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 ВККС затвердила Положення, а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
За визначенням пункту 1 Порядку іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.
Іспит проводиться ВККС з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність (пункт 1 глави 1 розділу ІІ Положення).
Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники "Рівень знань у сфері права" та "Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. (пункти 1 - 3 глави 2 розділу ІІ Положення).
За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ згаданого Положення рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої та соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
У підпункті 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів; особиста компетентність - 100 балів; соціальна компетентність - 100 балів.
За правилами підпунктів 6.1 - 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням ВККС за критеріальним методом відповідно до Порядку. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням ВККС за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
Пунктами 7 - 9 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення ВККС не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення ВККС не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.
Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Згідно з пунктом 9 розділу V Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.