П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 233/2929/17
Провадження № 14-284цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року (у складі судді Каліуш О. В.) та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2018 року (у складі суддів Будулуци С. М., Канурної О. Д., Санікової О. С.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що у період з 27 серпня по 1 листопада 2014 року він брав участь у бойових діях, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України при здійсненні антитерористичної операції (далі - АТО), зокрема як доброволець брав участь у бойових діях у складі 34 батальйону "Кіровоград" на блокпосту № 3, розташованому в м. Торецьку (Дзержинську) Донецької області біля шахти "Південна" на першій лінії оборони. Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків, відео- та фотоматеріалами, а також вироком суду.
Посилаючись на наведене, заявник просив установити факт його участі у бойових діях із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України та безпосередньої участі в АТО з 27 серпня по 1 листопада 2014 року на блокпосту № 3 біля шахти "Південна" м. Торецька (Дзержинська) Донецької області для отримання статусу учасника бойових дій.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт участі у бойових діях ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України та участі в АТО, забезпеченні її проведення з 27 серпня по 1 листопада 2014 року на блокпосту № 3 біля шахти "Південна" м. Торецька (Дзержинська) Донецької області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з абзацом другим пункту 20 частини першої статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551?XII) учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Факт участі ОСОБА_1 у бойових діях з 27 серпня по 1 листопада 2014 року у складі батальйону "Кіровоград" (військова частина - польова пошта В5509) на блокпосту № 3 біля шахти "Південна" м. Торецька (Дзержинська) Донецької області підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які мають статус учасника бойових дій, відеоматеріалом телеканалу "1+1", зокрема 5?м випуском телепрограми "Хоробрі серця. Волонтери", протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 2 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1, повідомленням про підозру від 2 листопада 2014 року ОСОБА_1, фототаблицею та публікаціями в газеті "Провінція" ІНФОРМАЦІЯ_3 де заявник друкував "ІНФОРМАЦІЯ_2" під псевдонімом ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що факт участі ОСОБА_1 у бойових діях з 27 серпня по 1 листопада 2014 року у складі батальйону "Кіровоград" (військова частина - польова пошта В5509) на блокпосту № 3 біля шахти "Південна" м. Торецька (Дзержинська) Донецької області підтверджений належними та допустимими доказами, а тому наявні підстави для задоволення його заяви.
Як на правову підставу для розгляду справи судом і задоволення вимог ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій посилалися на пункти 11, 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року № 200 (далі - Положення), яким передбачено перелік документів, які дають право на визнання особи учасником бойових дій, зокрема у разі прийняття судом відповідного позитивного рішення. Таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій.
У березні 2018 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2018 року, провадження у справі закрити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги заявника про встановлення факту його участі у бойових діях із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України та безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення не підлягають розгляду судом у порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Заявник указував на те, що встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, у судовому порядку можливе лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Порядок встановлення факту участі особи у бойових діях, в тому числі під час АТО на сході України, визначений Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок). Відмова відповідного органу в установленні зазначеного факту може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними, оскільки його участь у бойових діях підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, йому вже встановлено статус учасника бойових дій на засіданні комісії Донецького обласного військового комісаріату та видано відповідне посвідчення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
13 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалу суду мотивовано тим, що у різних палатах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду констатується наявність різного підходу до вирішення справ щодо вимог заявника про встановлення факту участі в бойових діях для отримання відповідного статусу учасника бойових дій.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження, а ухвалою від 15 травня 2019 року - передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення судом правил юрисдикції (частина шоста статті 403 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2019 року справу прийнято до розгляду.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Аналогічна норма містилась у частині другій статті 4, пункті 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналогічні значення цих термінів містились у статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, коли хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України (частиною першою статті 15 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
У цій справі ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту його участі у бойових діях, посилаючись на те, що він звертався до Міністерства оборони України з проханням встановити йому статус учасника бойових дій під час здійснення АТО, проте отримав відповідь, що його до списку таких учасників не внесено. Встановлення цього факту необхідно заявникові для отримання статусу учасника бойових дій. При цьому рішення, дії чи бездіяльність органів, уповноважених приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій, заявник не оскаржує.
З огляду на викладене справа не містить ознак публічно-правового спору.
Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, яке є видом непозовного цивільного судочинства, посилаючись на положення статей 256-259 ЦПК України у редакції, чинній на час його звернення до суду.
З аналізу положень статті 6 Закону № 3551-XII вбачається, що на час заявленого ОСОБА_1 завершення участі в АТО у листопаді 2014 року законодавством не було передбачено визнання учасниками бойових дій осіб, які у складі добровольчих формувань брали участь в АТО. Відповідно й затверджений на виконання вимог цього Закону Порядок не визначав процедуру надання статусу учасника бойових дій таким особам.
Зміни до Закону № 3551-XII, згідно з якими учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в АТО, внесені Законом України від 7 квітня 2015 року № 291-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України" та набрали чинності 19 червня 2015 року. Зазначене стало підставою для внесення відповідних змін до Порядку, яким визначено процедуру надання статусу учасника бойових дій таким особам, перелік документів, необхідних для прийняття такого рішення, та органів, уповноважених на їх прийняття.
Вказані зміни набрали чинності на час звернення ОСОБА_1 до суду з цією заявою.