ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 209/2077/17
Провадження № 14-65цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрросвугілля" (далі - ТОВ "Укрросвугілля"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ "Укрросвугілля", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ "ПриватБанк", про розірвання договору оренди приміщення,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, уточнивши який, просили розірвати договір оренди приміщення загальною площею 839,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1, укладений 01 січня 2016 року між ОСОБА_1, фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 і ТОВ "Укрросвугілля".
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 січня 2016 року між ними і ТОВ "Укрросвугілля" укладено договір оренди приміщення, за умовами якого позивачі передали останньому в оренду нежитлове приміщення загальною площею 839,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1, а товариство зобов`язалося сплачувати орендну плату у розмірі 6 000,00 грн.
Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором оренди приміщення не виконує, внаслідок чого існує заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 114 000,00 грн, позивачі просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у складі судді Багбай Є. Д. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір оренди приміщення загальною площею 839,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1, укладений 01 січня 2016 року між ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 і ТОВ "Укрросвугілля". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем взяті на себе зобов`язання за вказаним договором оренди щодо внесення орендної плати не виконуються, що є підставою для його розірвання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Укрросвугілля" задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року скасовано. Провадження у справі у частині вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Укрросвугілля" про розірвання договору оренди закрито. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання вказаного договору оренди нежитлового приміщення у зв`язку з несплатою ТОВ "Укрросвугілля" орендної плати є безпідставними, оскільки відсутнє підтвердження про направлення орендарю претензії про сплату заборгованості з орендної плати.
Крім того, апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_2, укладаючи спірний договір оренди приміщення, діяв як ФОП, тому спір у цій частині виник між юридичними особами, у зв`язку із чим підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі ОСОБА_1 вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем порушено істотні умови спірного договору оренди приміщення у частині сплати оренди за користування належним їй нерухомим майном, тому згідно з вимогами статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цей договір підлягає розірванню.
Крім того, зазначала, що апеляційним судом не повідомлено її про час і місце розгляду справи.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі ОСОБА_2 вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ "Укрросвугілля" належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним договором оренди приміщення не виконує, внаслідок чого існує заборгованість перед ним зі сплати оренди у розмірі 114 000,00 грн, що є порушенням істотних умов цього договору та підставою для розірвання вказаного договору згідно з вимогами статті 651 ЦК України.
Крім того, зазначав, що він у спірному договорі оренди приміщення виступав як фізична особа, а не як ФОП і на час пред`явлення позову припинив свою діяльність як ФОП, тому справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Також вказував про неповідомлення його апеляційним судом про час і місце розгляду справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 10 січня 2019 року справу призначив до судового розгляду, ухвалою від 23 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 лютого 2019 року прийняла справу та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною шостою статті 403 ЦПК України визначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів(пункт 1 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Статтею 20 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.