ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2019 року
Київ
справа №569/3174/17
адміністративне провадження №К/9901/18889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 569/3174/17
за позовом ОСОБА_1
до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області
про визнання дій неправомірними,
за касаційною скаргою Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області
на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2017 року (у складі головуючого судді Кучина Н.Г.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Моніча Б.С, суддів Котік Т.С., Охрімчук І.Г.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив:
визнати протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за списком № 2 періоду роботи з 30 липня 1984 року по 01 березня 1989 року та з 17 травня 1990 року по 18 липня 1994 року та у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 18 жовтня 2016 року;
зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити з 18 жовтня 2016 року йому пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 30 липня 1984 року по 01 березня 1989 року та з 17 травня 1990 року по 18 липня 1994 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було подано всі документи, необхідні для призначення пенсії по віку на пільгових умовах, тому відмова відповідача є протиправною.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задоволено частково, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2017 року змінено, вказавши, що датою, з якої необхідно визнати протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити призначення та виплату пільгової пенсії ОСОБА_1, є 01 грудня 2016 року . В решті постанову суду залишено без змін.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога позивача про право на призначення пенсії з жовтня 2016 року є передчасною, оскільки датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_3 року. З цих підстав право на пенсію він набув з 01 грудня 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 07 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/3174/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапи В.М.
Верховний Суд ухвалою від 10 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 569/3174/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1, 18 жовтня 2016 року звернувся до відповідача із письмовою заявою та підтверджуючими документами про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 03 листопада 2016 року № 924/10, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на те, що недостатньо документів для підтвердження пільгового трудового стажу та необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
23 грудня 2016 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів про призначення ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 18 січня 2017 року за № 410/02 відхилило розгляд заяви представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 з тих підстав, що документи (згідно Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) подані не особисто заявником, а представником як довіреною особою (яка діє на підставі довіреності від 15 вересня 2016 року серія НВА 542427), тобто з порушенням умов пункту 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, при головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області в складі 13 осіб 12 січня 2017 року (протокол № 1) відхилила розгляд заяви ОСОБА_1, підписаної та поданої представником по довіреності. Також вказали, що Рішення про підтвердження або про відмову у підтверджені періодів пільгової роботи за Списком № 2 з 30 липня 1984 року по 28 лютого 1989 року та з 17 травня 1990 року по 18 липня 1994 року, Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, не приймалося.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права частково задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що пенсійним органом правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів про спірний стаж роботи на підприємствах.
26 липня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2017 року та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).
Відповідно до пункту 2 розділу ХV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугою років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди здійснюється за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 передбачається, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять і відомості про періоди роботи.