ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2019 року
Київ
справа №127/1849/17
адміністративне провадження №К/9901/45594/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 127/1849/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2017 року (у складі головуючого судді Гуменюк К.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Мельник-Томенко Ж.М., суддів Ватаманюка Р.В., Сторчака В. Ю.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі також - відповідач), у якому просив визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком згідно пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію згідно пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 31 серпня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено наявність у позивача достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 01 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/1849/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.
Верховний Суд ухвалою від 10 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 127/1849/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач у серпні 2016 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви позивач додав військовий квиток, довідку про заробітну плату за період до 01 липня 2000 року, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку про відсутність відпусток без збереження заробітної плати, паспорт та трудову книжку, що підтверджується копією розписки повідомлення. Відповідно до зазначеної розписки повідомлення, остання містить зазначення документів, яких недостатньо для призначення пенсії, зокрема виписку з наказу про прийняття на роботу для уточнення запису на стор. 6 трудової книжки та довідку, що визначає право на пенсію за вислугу років для окремих категорій працівників, які необхідно подати до 01 грудня 2016 року.
06 вересня 2016 р. позивач додатково подав до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці довідку від 30 серпня 2016 року № 38 ТОВ "Автолінії Поділля", відповідно до якої він у зазначений період працював в ТОВ "Автолінії Поділля" водієм 1 класу починаючи з 01 вересня 2003 року по теперішній час та довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 01 серпня 2016 року № 71 ПАТ "Автобусний парк", відповідно до якої останній працював повний робочий день починаючи з 22 вересня 1982 року по 31 вересня 2013 року, виконував перевезення пасажирів на автобусах міського пасажирського транспорту в період з 21 листопада 1983 року по 31 серпня 2003 року. Зазначена довідка підписана головою правління та начальником відділу кадрів.
Однак, відповідач довідку від 01 серпня 2016 року № 71 ПАТ "Автобусний парк" вважав, як таку, що видана не належної форми, адже остання не підписана головним бухгалтером.
Згодом, ПАТ "Автобусний парк" повторно видало довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 25 жовтня 2016 року № 98, відповідно до якої ОСОБА_1 працював повний робочий день в ПАТ "Автобусний парк" в період з 21 листопада 1983 року по 31 серпня 2003 року та виконував роботу з перевезення пасажирів на автобусах міського пасажирського транспорту. Довідка підписана головою правління, начальником відділу кадрів і головним бухгалтером підприємства.
29 листопада 2016 року відповідачем було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 10374 про те, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У рішенні вказано, що здійснити зустрічну перевірку первинних документів не є можливим, адже ПАТ "Автобусний парк" не надало згоди на її проведення, а тому відсутні підстави для зарахування заявникові спеціального стажу за період роботи з 21 листопада 1983 року по 31 серпня 2003 року. Страховий стаж заявника становить 35 років 09 місяців .
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, а свої законні права порушеними, звернувся за захистом своїх прав до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Крім того, відповідач зазначає, що позивач 31 серпня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при цьому надав копію паспорта, трудової книжки, довідку про відсутність відпусток без збереження заробітної плати, довідку про присвоєння РНОКПП, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року та військовий квіток.
Згодом, 06 вересня 2016 року позивач додатково надав довідку про особливий характер роботи від 30 серпня 2016 року № 38 ТОВ "Автолінії Поділля" за періоди роботи з 01 вересня 2003 року по дату видачі довідки та довідку від 01 серпня 2016 року № 71 ПАТ "Автобусний парк" за період роботи з 22 вересня 1982 року по 31 серпня 2013 року. Проте довідка № 71, за твердженням відповідача, неналежної форми, адже відсутній підпис головного бухгалтера.
Згодом, ПАТ "Автобусний парк" повторно надало довідку про особливий характер роботи позивача від 25 жовтня 2016 року № 98. Відповідач намагався здійснити перевірку достовірності видачі довідки від 25 жовтня 2016 року № 98, натомість голова правління ПАТ "Автобусний парк" повідомив про відсутність посадових осіб підприємства. Отже, за відсутності можливості здійснити перевірку достовірності видачі довідки внаслідок чого не підтвердилась наявність у позивача спеціального стажу за Списком № 2, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Надалі, в грудні 2016 року відповідач таки здійснив зустрічну перевірку довідки від 01 серпня 2016 року № 71, та відповідно до акту встановлено, що документів, які б підтвердили здійснення позивачем перевезення пасажирів на автобусах міського пасажирського транспорту не надано, що додатково підтверджує, на думку відповідача, правомірність прийнятого рішення від 29 листопада 2016 року.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.