ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 638/6662/17
Провадження № 14-201цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - Харківська місцева прокуратура № 1 (далі - Прокуратура),
відповідачі: Харківська міська рада (далі - Рада), ОСОБА_1,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області
на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року у складі судді Руднєва О. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів Бровченко І. О., Кружиліної О. А., Кіся П. В.
у цивільній справі за позовом Прокуратури до Ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Прокуратура звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила: визнати незаконним і скасувати пункт 6 додатку № 1 до рішення дев`ятої сесії Ради шостого скликання від 17 серпня 2011 року № 384/11 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об`єктів"; визнати недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Акація" (далі - ОК "ЖБК "Акація") державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,2947 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови на АДРЕСА_1 ; витребувати з володіння ОСОБА_1 та передати у відання територіальної громади м. Харкова земельну ділянку площею 2,2947 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вказаних позовних вимог Прокуратура зазначила, що під час здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні від 08 листопада 2014 року № 12014220510002973 за фактом вчинення посадовими особами Ради кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 255, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, встановлено незаконне вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова спірної земельної ділянки.
Згідно з оскаржуваним рішенням Ради спірну земельну ділянку передано безоплатно у власність юридичній особі - ОК "ЖБК "Акація" на підставі статті 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якої безоплатно набувати земельні ділянки у власність можуть окремі організаційно-правові форми юридичних осіб, зокрема, житлово-будівельні кооперативи.
Однак, як з`ясувалося, ОК "ЖБК "Акація" не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні вимог Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР (далі - Примірний статут).
Спірну земельну ділянку передано ОК "ЖБК "Акація" із порушенням вимог закону. ОК "ЖБК "Акація" отримало спірну земельну ділянку не маючи на меті будівництво житла для забезпечення ним членів кооперативу та членів їхніх сімей, які цього не потребували. Крім того, статут ОК "ЖБК "Акація" не відповідає нормам ЖК УРСР та Примірного статуту.
На порушення вимог статті 41 ЗК України ОК "ЖБК "Акація" не обґрунтував містобудівною документацією необхідного розміру земельної ділянки, яку просив передати у власність. Убачається очевидна невідповідність площі спірної земельної ділянки потребам ОК "ЖБК "Акація", до складу якого входять лише три особи, які не потребують поліпшення житлових умов.
З огляду на викладене оскаржуване рішення та виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку підлягають визнанню недійсними, оскільки порушують право власності територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку.
На час розгляду справи в суді спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 (засновниці ОК "ЖБК "Акація") на підставі іпотечного договору, зареєстрованого 26 грудня 2012 року.
Захищати порушені права територіальної громади м. Харкова повинна Рада, яка не лише не здійснила такого захисту, а й сама допустила порушення прав та є відповідачем у справі, а тому до суду з цим позовом звернулася Прокуратура. Звертала увагу, що спірні правовідносини стосуються права власності на земельну ділянку та підстав його набуття.
Про вказані порушення Прокуратура дізналася за результатами отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження відомостей. Вважала, що пропустила позовну давність з поважних причин, тому вона підлягає поновленню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
УхвалоюДзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки виник у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2017року апеляційну скаргу Прокуратури відхилено, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд керувався тим, що підставою для визнання незаконним рішення Ради та державного акта на право власності на земельну ділянку зазначено, зокрема: незаконність створення ОК "ЖБК "Акація"; невідповідність статуту ОК "ЖБК "Акація" нормам ЖК УРСР та Примірного статуту; виділення земельної ділянки площею 2,2947 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку із земель житлової та громадської забудови всупереч меті створення цього кооперативу.
Дії Ради щодо надання у власність земельної ділянки були спрямовані на виникнення прав саме в ОК "ЖБК "Акація", а не у ОСОБА_1, тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права,просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір у справі пов`язаний із земельними відносинами, а тому справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зокрема, вказував, що за обставинами справи відсутня підпорядкованість учасників земельних правовідносин Раді, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
Позов належить розглядати саме у порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд спорів, пов`язаних із земельними відносинами, має приватно-правовий характер. Якщо у спорі хоча б однією стороною є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, вони віднесені саме до компетенції судів загальної юрисдикції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 03 квітня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У статті 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.