ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 201/11696/18
провадження № 14-258цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Обласна медико-соціальна експертна комісія № 4 Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" (далі - Обласна МСЕК № 4),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"), Павлоградське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Павлоградське ВВДФСС України в Дніпропетровській області),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обласної МСЕК № 4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", Павлоградське ВВДФСС України в Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Обласної МСЕК № 4 про відмову у визнанні інвалідом та зобов`язати відповідача визнати його інвалідом ІІ групи.
Вимоги мотивував тим, що 17 травня та 27 жовтня 2012 року під час виконання трудових обов`язків він отримав виробничі травми, в результаті яких у нього погіршився стан здоров`я. 23 січня 2017 року Павлоградською міжрайонною МСЕК повторно проведено його огляд та встановлено 10 % втрати працездатності, а 17 травня 2018 року видано направлення на МСЕК за формою № 088/о. Відповідно до копії протоколу засідання Обласної МСЕК № 4 від 10 вересня 2018 року № 112 за результатами огляду комісія встановила йому основний діагноз: наслідки виробничої травми 17 травня 2018 року у вигляді консолідованого перелому проксимальної фаланги, деформуючого артрозу ІІ ст. міжфалангового суглобу І пальця лівої кисті. ПФС ІІ ст. Порушення функції опорно-рухового апарату в незначному ступені. Комісією не був встановлений супутній діагноз. На його думку, цей протокол є незаконним, не вмотивованим, оскільки у ньому не викладені підстави невизнання його інвалідом ІІ групи. Відповідно до копії довідки Обласної МСЕК № 4 від 10 вересня 2018 року № 105 про невизнання інвалідом рішення Павлоградської міжрайонної МСЕК від 23 січня 2017 року залишено без змін. Також вважав, що протокол засідання і довідка Обласної МСЕК від 10 вересня 2018 року № 105 про невизнання його інвалідом ІІ групи є незаконними, так як містять протиріччя у даті фактичного отримання ним виробничої травми, де замість 17 травня 2012 року указано 17 травня 2018 року. Крім того, комісією не проводилося необхідне обстеження його стану здоровʼя, не взято до уваги медичні документи, які підтверджують отримання ним травм. Зазначав, що медичні діагнози про наявність у нього двох хвороб дають підстави для встановлення йому ІІ групи інвалідності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу право на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачем у позові є суб`єкт владних повноважень, а предметом спору - оскарження рішень МСЕК, то заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Цей спір відноситься до адміністративної юрисдикції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що спір є публічно-правовим, так як рішення МСЕК мають публічний характер, то такий позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати вказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки стосується здоров`я фізичної особи, що є особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 Цивільного кодексу України) або виникає із трудових правовідносин (отримання позивачем виробничої травми під час виконання трудових обов`язків).
Позиція інших учасників справи
У червні 2019 року Обласною МСЕК № 4 подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, оскільки рішення МСЕК мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 03 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, відзив та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо інший порядок їх розгляду не передбачено законом.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.