Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 295/3983/17
провадження № 61-36255св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
треті особи: публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира у складі судді Слюсарчук Н. Ф.
від 12 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,
від 08 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі -
ТОВ "Кредитні ініціативи"), треті особи: публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі -
ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання частково недійсними правочинів.
Позов мотивовано тим, що 04 січня 2008 року між ним та закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", був укладений договір споживчого кредиту, за умовами якого йому було надано в кредит у розмірі 170 000 грн. Цього ж дня, на забезпечення виконанням зобов`язань за кредитним договором, між ним та банком був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого він передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" були укладені договори відступлення права вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до умов яких банк передав право вимоги за зобов`язаннями, в тому числі й за укладеними з ним кредитним та іпотечним договорами.
Посилаючись на те, що укладені між банком та ТОВ "Кредитні ініціативи" договори не відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ОСОБА_1 просив суд визнати зазначені договори недійсними у частині передання права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 04 січня 2008 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 вересня
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані договори відповідають вимогам цивільного законодавства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорювані договори суперечать вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, зокрема пункту 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231, оскільки фінансові операції з набуття відступленого права грошової вимоги до боржників-фізичних осіб не відносилися до фінансової послуги факторингу. Крім того, у додатку № 1 до оспорюваного договору про відступлення права вимоги наведені дані, які містять розбіжності у даті укладення кредитного договору та в сумі заборгованості за ним.
У січні 2018 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до суду відзив на касаційну скаргу, який мотивований незгодою з доводами касаційної скарги та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", був укладений договір споживчого кредиту, за умовами якого позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 170 000 грн. Цього ж дня, на забезпечення виконанням зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та банком був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого позивач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" були укладені договори відступлення права вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до умов яких банк передав ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги за зобов`язаннями, в тому числі й за укладеними з позивачем кредитним та іпотечним договорами.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Разом з тим розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.
Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).