Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 704/702/16-ц
провадження № 61-20860св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Легедзене",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Міщенка С. В., Новікова О. М., Фетісової Т. Л., від 18 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Легедзене" (далі - ТОВ "Агрофірма "Легедзене") про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що нею та ТОВ "Агрофірма Легедзене" був укладений договір оренди землі за № 336 строком на 5 років до 02 серпня 2017 року, який 02 серпня 2012 року був зареєстрований у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області.
12 листопада 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі.
У березні 2016 року їй стало відомо, що відповідно до цієї додаткової угоди строк оренди земельної ділянки збільшився на 12 років, хоча про це домовленості не було. Тому вона звернулась до відповідача з заявою про повернення додаткової угоди, просила не проводити її державну реєстрацію.
16 березня 2016 року ОСОБА_2, діючи як її представник на підставі довіреності від 11 листопада 2015 року, подала до державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції заяву про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі.
Позивач вказала, що ОСОБА_2 не мала повноважень на представництво її інтересів щодо державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки відповідну довіреність вона скасувала 11 березня 2016 року.
За таких обставин позивач просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 12 листопада 2015 року до договору оренди землі № 336 від 15 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Легедзене".
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області у складі судді Фролова О. Л. від 19 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду від 12 листопада 2015 року до договору оренди землі № 336 від 15 червня 2011 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Легедзене", номер запису про державну реєстрацію 13750371, дата державної реєстрації 16 березня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28803725 від 18 березня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент звернення позивача із вказаною заявою до відповідача, її державна реєстрація не відбулась, тому сторони договору мали право на відмову від завершення процедури укладення цієї угоди. Подання позивачем заяви орендарю з вимогою непроведення державної реєстрації вказаної додаткової угоди до договору оренди землі свідчить про недосягнення сторонами договору згоди з усіх його істотних умов. Враховуючи факт належного повідомлення позивачем відповідача про небажання проводити державну реєстрацію договору оренди землі, дії останнього з державної реєстрації цього договору є неправомірними.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма Легедзене", рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 зверталась до реєстраційної служби із вказаною заявою про державну реєстрацію додаткової угоди не від імені ОСОБА_1, а від імені ТОВ "Агрофірма Легедзене" (сторони правочину), діючи як представник цієї юридичної особи на підставі довіреності.Вимога позивача не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого вона мала у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява орендодавця з проханням не проводити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки не може бути розцінена як одностороння відмова від договору, оскільки цей договір не набув чинності та не є укладеним. Подання такої заяви орендодавцем свідчить про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,20 га, кадастровий номер НОМЕР_2 .
15 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Легедзене" був укладений договір оренди землі за № 336 строком на 5 років до 02 серпня 2017 року, який 02 серпня 2012 року був зареєстрований у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області.
12 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Легедзене" укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 червня 2011 року № 336, якою сторони внесли зміни до розділів "Строк дії договору", визначивши строк дії договору до 31 грудня 2013 року, та "Орендна плата", змінивши розмір орендної плати.
04 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Агрофірма Легедзене" з проханням повернути їй додаткову угоду до договору оренди землі та не проводити його державну реєстрацію, посилаючись на те, що договір оренди землі від 15 серпня 2011 року не припинив свою дію.
16 березня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_2 як представника ТОВ "Агрофірма Легедзене" за довіреністю від 10 листопада 2015 року Тальнівським районним управлінням юстиції було зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ "Агрофірма Легедзене" на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, укладеної 12 листопада 2015 року з ОСОБА_1 (а.с. 13-14, 33-34).
11 листопада 2015 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 довіреність на представництво її інтересів в усіх установах і організаціях з питань оформлення договору оренди вказаної земельної ділянки, яка скасована довірителем 11 березня 2016 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.