Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 755/16940/16-ц
провадження № 61-28921св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Людмила Леонідівна, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Арапіної Н. Є.
від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Усика Г. І., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М., від 19 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що їй та ОСОБА_5 належало по Ѕ частини квартири
АДРЕСА_1 . 22 вересня 2016 року ОСОБА_5 подарувала належну їй частку квартири ОСОБА_3 (1/6 частини) та ОСОБА_4
(1/3 частини). Посилаючись на те, що на момент вчинення вказаного правочину ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, укладенням договору порушені її права як іншого співвласника нерухомого майна, позивач просила визнати договір дарування від 22 вересня 2016 року недійсним та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 28 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що положенням статті 225 ЦК України визначено обмежене коло осіб, наділених правом звертатись до суду із позовом про визнання недійсним правочину у зв`язку із його вчиненням особою, яка не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ними, однак позивач не належить до цього кола осіб. Крім того, оспорюваним правочином не порушені права позивача, оскільки ОСОБА_5 скористалася своїм правом, передбаченим статтею 319 ЦК України, щодо розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що вона не належить до кола осіб, передбачених статтею 225 ЦК України, які мають право заявляти вимоги про визнання правочину недійсним, оскільки вона є співвласником спірної квартири, тобто є заінтересованою особою, право якої порушено укладенням правочину, у зв`язку з тим, що це погіршує умови її проживання у квартирі.
У листопаді 2017 року ОСОБА_3, а у травні 2019 року - ОСОБА_5 подали відзиви (заперечення) на касаційну скаргу ОСОБА_1, які мотивовані незгодою з доводами касаційної скарги та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року зупинене касаційне провадження у справі, яке ухвалою суду від 10 квітня 2019 року поновлене, до участі у справі залучено її правонаступника - ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 березня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 набули право власності, в рівних частках кожна, на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи від 13 липня 2010 року ОСОБА_5 проявляє ознаки хронічного психічного захворювання - шизофренії параноїчної і за своїм психічним станом здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, хоча наявний у неї психічний розлад істотно впливає на цю здатність.
Згідно з довідкою Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні
№ 1 від 27 липня 2011 року ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи безстроково, страждає хронічним психічним захворюванням з 1976 року, неодноразово лікувалась стаціонарно. Останній раз з 03 жовтня до 12 листопада
2009 року, за результатами якого їй рекомендовано спостереження дільничного психіатра, підтримуюче та протирецидивне лікування.
22 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. посвідчено договір дарування частки квартири, за яким ОСОБА_5 передала ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дар, а обдаровані безоплатно прийняли у власність 1/2 частини спірної квартири, зокрема в таких частках: ОСОБА_3 прийняв у власність