Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 714/854/15-ц
провадження № 61-27905св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства
"Дельта Банк" на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області у складі судді Акостакіоає О. Т. від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І., Литвинюк І. М. від 28 серпня 2017 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін та доповнень у кредитний договір від 25 березня 2008 року, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі
76 547,66 доларів США із сплатою 11,9% річних на строк до 10 березня
2034 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 25 березня 2008 року ОСОБА_1 за договором іпотеки передав поділену частку нерухомого майна та земельну ділянку площею 1,6591га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта банк" було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах визначених договором, ПАТ "Сведбанк" передало (відступило) на користь ПАТ "Дельта банк" право вимоги за вказаними кредитним та забезпечувальним договорами.
Позивач вказував, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом
на 29 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 2 063 965,83 грн, в рахунок якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі їх у власність банку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 серпня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за останнім права власності на предмет іпотеки не може бути вирішено у судовому порядку, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що нормами чинного законодавства не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього на підставі рішення суду.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2018 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких він посилався на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 714/854/15-ц (провадження № 61-27905св18) призначено повторний автоматизований розподіл.
04 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу Білоконь О. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 березня 2008 рокуВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір із подальшим внесенням змін до нього, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом терміном до 10 березня 2034 року.
На забезпечення вказаних кредитних зобов`язань, 25 березня 2008 року
ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, предметом якого є поділена частку нерухомого майна, що складається з: складської будівлі літ. "А" загальною площею 145,3 кв. м, складської будівлі літ. "Б" загальною площею 26,7 кв. м, огорожі (1), силосної ями (2) загальною площею
510 кв. м, силосної ями (3) загальною площею 400 кв. м, замощення (4), та земельна ділянка площею1,6591 га (цільове призначення - комерційна), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
24 травня 2012 року ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником
ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про переведення боргу, відповідно до якого первісний позичальник ОСОБА_3 перевів на нового позичальника ОСОБА_2 борг за кредитним договором у розмірі 76 647,66 доларів США.
24 травня 2012 року ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору від 25 березня 2008 року, відповідно до якого сторони встановили, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 76547,66 доларів США та виклали кредитний договір в новій редакції (т.1 а.с.14-23).
Цього ж дня ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 уклали договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, відповідно до яких іпотекодавець надав свою згоду забезпечувати виконання зобов`язань за кредитним договором від 25 березня 2008 року з врахуванням змін та доповнень до нього.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого ПАТ "Сведбанк" передало ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами.
Відповідно до наданого ПАТ "Дельта Банк" розрахунку, позичальник взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 29 липня 2015 року його заборгованість перед банком становила 2 063 965,83 грн, яка складається із: 1 644 669,66 грн - заборгованість за тілом кредиту; 326 718,20 грн - заборгованість за відсотками; 87 624,04 грн - пеня; 563,82 грн - 3 % від простроченої заборгованості за тілом кредиту; 4390,10 грн - 3 % від простроченої заборгованості за процентами.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Законом України "Про іпотеку" передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.