Постанова
Іменем України
11 липня 2019 року
м. Київ
справа № 176/27/16-ц
провадження № 61-20698св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сопка Валерія Карловича на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 25 листопада 2011 року між ним та відповідачем було укладено договір підряду, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання виконати за один місяць будівництво гаражу в гаражному масиві "М`ясокомбінат". Вартість робіт складає 35 000 грн. Виконуючи умови договору, він 25 листопада та 16 грудня 2011 року здійснив передоплату у розмірі 25 000 грн. Однак, відповідач протягом встановленого строку не виконав взяті на себе зобов`язання. 30 березня 2012 року відповідач зобов`язався повернути отриману ним передоплату до 30 квітня 2012 року. Проте 09 липня 2012 року повернув йому лише 10 000 грн та взяв на себе обов`язки сплачувати відсотки у розмір 45 грн на день з 09 липня 2012 року. Станом на час звернення до суду з цим позовом загальна сума боргу становила 76 600 грн. В результаті зазначеного йому було завдано моральну шкоду, яка відобразилася на його внутрішньому емоційному стані, він почав відчувати пригніченість, дискомфорт, душевні страждання, моральні переживання і розпач. Для поновлення своїх прав він вимушений був звертатися до правоохоронних органів. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь 89 155 грн матеріальної шкоди та 5 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року у складі судді Карамар О. М. в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що заявлений ОСОБА_1 позов є обґрунтованим, однак позивач звернувся до суду з цим позовом лише 06 січня 2016 року, тобто з пропуском загальної позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд встановивши, що основні вимоги є необґрунтованими не міг вирішувати питання щодо пропуску позовної давності. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з недоведеності факту повної вини відповідача у правовідносинах за договором підряду, а також того, що жодна із сторін не намагалася надати у встановленому законом порядку конкретні докази про перелік виконаних робіт та суму, затрачену на будівельні роботи, позивач застосовував штрафні санкції, які не були обумовлені договором та не передбачені нормами ЦК України, а відповідач на них погоджувався, оскільки на нього здійснювався тиск через правоохоронні органи. Вимоги щодо інфляційних втрат не заявлялися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сопка В. К. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити оскаржуване судове рішення не передаючи справи на новий розгляд і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 за прострочення повернення коштів за договором підряду 89 155 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню. Позивач мав право на повернення відповідачем передоплати, про що сторони домовилися, але відповідач не повернув її у встановлені строки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним, а касаційна скарга необґрунтованою. На будівництво гаража було витрачено 64 592 грн, з яких: 25 000 грн належали позивачу, а 39 952 грн - це його власні грошові кошти, які позивач обіцяв повернути йому до закінчення будівництва. У березні 2012 року позивач відмовився від подальшого фінансування будівництва гаража та вимагав від нього повернення грошей. 09 липня 2012 року ним було повернуто позивачу 10 000 грн, а на залишок суми в розмірі 15 000 грн з позивачем, за його ініціативою, була досягнута усна угода про те, що в обмін на борг він забере у нього станок або будівельні матеріали, проте позивач не виконав домовленість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 листопада 2011 року між ОСОБА_1 (Замовник), та ПП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, а саме: замовник ОСОБА_1 доручив, а виконавець ПП ОСОБА_2 взяв на себе виконання будівельно-монтажних робіт - будівництво гаража на об`єкті, розташованому на гаражному масиві "М`ясокомбінат" вартістю робіт у розмірі 35 000 грн строком один місяць з врахуванням кліматичних умов.
Згідно з пунктом 4 зазначеного договору Замовник після підпису цього договору здійснює передплату Виконавцю в розмірі 25 000 грн від загальної суми вартості договору. Кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться Замовником за фактичні об`єми згідно з актом виконаних робіт.
Згідно з квитанціями від 25 листопада та від 16 грудня 2011 року ОСОБА_1 здійснив передоплату у загальній сумі 25 000 грн.
ФОП ОСОБА_2 розпочав будівництво гаража, хід виконання робіт контролював особисто позивач. Претензій з боку останнього щодо ходу будівництва гаража не було. В процесі будівництва за проханням замовника значно збільшилися розміри гаража, підвалу та оглядової ями, що призвело до збільшення затрат на матеріали і автотранспорт та порушення строків виконання робіт. Цей факт призвів до спірної ситуації, в результаті чого сторонами 30 березня 2012 року договір було розірвано.
Записами на зворотній стороні Договору підряду підтверджено розірвання договору та згода сторін на повернення суми передоплати до 30 квітня 2012 року.
У зв`язку із неповерненням відповідачем суми передоплати, за вимогами позивача строки її повернення подовжувалися декілька років із збільшенням позивачем суми передоплати за рахунок штрафних санкцій - 5 %, потім 45 грн на день, які визначалися ОСОБА_1 на його особистий розсуд, без наведення детального розрахунку сум.
Судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що 09 липня 2012 року відповідач повернув позивачу 10 000 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.