Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 690/159/17
провадження № 61-26739св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області у складі судді Линдюка В. С. від 28 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Пономаренка В. В., Гончар Н. І., від 10 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом на 28 лютого 2017 року становила 11 608,75 грн, яку банк просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що банк звернувся до суду із вимогами поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник грошові кошти не повернув, кредитний договір не є розірваним чи припиненим. Банк має право на отримання процентів та пені в межах позовної давності. 09 липня 2014 року банк в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором списав кошти з картки останнього та звернувся до суду з цим позовом в межах строку позовної давності, який спливає 17 травня 2017 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом на 28 лютого 2017 року становила 11 608,75 грн та складалась з: заборгованості за кредитом - 497,89 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 6 992,77 грн, заборгованості за пеню та комісією - 3089,10 грн та штрафів: 500 грн (фіксована частина), 528,99 грн (процентна складова).
Останній платіж здійснено позичальником 26 жовтня 2008 року (а.с. 4).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).