Постанова
Іменем України
11 липня 2019 року
м. Київ
справа № 757/29455/16-ц
провадження № 61-18537св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С.Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Управління державної охорони України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1",
треті особи: начальник Управління державної охорони України Гелетей Валерій Вікторович, кореспондент Телевізійної служби новин Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сташків Катерини Іванівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року в складі судді Батрин О. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної охорони України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1") про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
Позовна заява мотивована тим, що з квітня 2012 року ОСОБА_1 займав посаду керівника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України.ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу "1+1" у вечірньому випуску програми "ТСН" о 10 год. 30 хв. в сюжеті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" під час інтерв`ю кореспондента ТСН ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" ОСОБА_3 з начальником Управління державної охорони України ОСОБА_4, останнім була поширена така інформація, а саме: "Була інформація про те, що ОСОБА_5 застрелив … а, можливо, хтось підробив, що застрелив, і що ОСОБА_1 спрацював суперпрофесійно - вивів ОСОБА_5 з поля зору… з поля підозри. Цю людину ніхто не знаходив, ця людина пропала безвісти. І саме ОСОБА_1 зробив це професійно".
Позивач зазначає, що інформація, яка стосувалась його особи, була поширена серед невизначеного кола осіб - телеглядачів телеканалу "1+1", є недостовірною, оскільки містить відомості про події, які не існували взагалі, а також є негативною, оскільки створює негативну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих як особи, яка була співучасником злочину (вбивства), тому порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
Оскільки поширення недостовірної інформації відбулось шляхом передання її по телебаченню в програмі "ТСН", її спростування повинно відбуватися шляхом повідомлення диктором у вечірньому випуску програми "ТСН" про ухвалене у цій справі рішення та про визнання судом поширеної інформації недостовірною.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу "1+1" у вечірньому випуску програми "ТСН" о 19.30 год. в сюжеті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" начальником Управління державної охорони України ОСОБА_4, наступного змісту: "Була інформація про те, що ОСОБА_5 застрелив … а можливо, хтось підробив, що застрелив, і що ОСОБА_1 спрацював суперпрофесійно - вивів ОСОБА_5 з поля зору… з поля підозри. Цю людину більше ніхто не знаходив, ця людина пропала безвісти. І саме ОСОБА_1 зробив це професійно"; зобов`язати ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом повідомлення диктором вечірнього випуску програми "ТСН" в ефірі телеканалу "1+1" про ухвалене у цій справі рішення та про визнання судом недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 вищевказаної інформації не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поширена інформація є оціночним судженням, оскільки її автором вжито слово "можливо", тобто автор припускає певну інформацію, а не стверджує її. Поширена інформація не є негативною, не встановлено, що вона ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем також не доведено, що поширення цієї інформації призвело до негативних для нього наслідків.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом з урахуванням обставин, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, правильно застосував правові норми і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сташків К. І. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з порушенням норм чинного законодавства. Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач довів наявність сукупності всіх обставин, з якими пов`язується можливість задоволення судом позову про захист честі і гідності та спростування недостовірної інформації. Унаслідок поширення недостовірної інформації порушені особисті немайнові права позивача.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргуначальник Управління державної охорони України Гелетей В. В. зазначає, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень враховано роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", положення статті 277 ЦК України, статті 30 Закону України "Про інформацію", Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
При цьому, зазначив, що позивача було звільнено з посади згідно Указу Президента України від 28 лютого 2014 року № 180 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України", тобто до згаданого у позові ефіру телеканалу "1+1" ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, посилання позивача про те, що розповсюджена інформація призвела до негативних наслідків для нього та дискредитує його, не відповідає дійсності, тому відсутні підстави для скасування цих рішень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 05 квітня 2012 року перебував на посаді заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України.
Згідно Указу Президента України від 28 лютого 2014 року № 180 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Управління - начальника Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу "1+1" у вечірньому випуску програми "ТСН" о 19 год. 30 хв. в сюжеті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" під час інтерв`ю кореспондента ТСН ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" ОСОБА_3 з начальником Управління державної охорони України ОСОБА_4, останнім була поширена така інформація, а саме: "Була інформація про те, що ОСОБА_5 застрелив … а, можливо, хтось підробив, що застрелив, і що ОСОБА_1 спрацював суперпрофесійно - вивів ОСОБА_5 з поля зору… з поля підозри. Цю людину ніхто не знаходив, ця людина пропала безвісти. І саме ОСОБА_1 зробив це професійно".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.