Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 753/11233/17
провадження № 61-40767св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_2 ,
третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що з листопада 1987 року він працював на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) по ліквідації наслідків аварії. У 1991 році він познайомився з ОСОБА_3, яка також працювала на Чорнобильській АЕС по ліквідації наслідків аварії.
Після 2001 року він та ОСОБА_3 стали постійно проживати разом та вести спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 мала ряд захворювань, у тому числі гіпертонію, цукровий діабет, тому він постійно піклувався про неї. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та він особисто займався її похованням.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входила квартира АДРЕСА_2 .
Зазначав, що він самостійно доглядав ОСОБА_3, яка із сином - ОСОБА_2, не спілкувалась понад 25 років, він навіть не приїхав на поховання матері, не доглядав її за життя, не допомагав матеріально, не приймав участь у її похованні.
Вважає, що він має переважне право на спадщину після померлої ОСОБА_3 на підставі статті 1264 ЦК України.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини, з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право власності у порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження факту його проживання із ОСОБА_3 у період з 01 січня 2004 року по 12 березня 2016 року однією сім`єю у розумінні частини другої статті 3 СК України, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити за необґрунтованістю. Решта позовних вимог позивача є похідними від вимог про встановлення факту його проживання з ОСОБА_3 у вказаний період однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а відтак цю частину позовних вимог суд також вважав необґрунтованою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року- без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, правильно визначився із спірними правовідносинами та законом, який їх регулює, й ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вказав, що перебування позивача у зареєстрованому шлюбі, зумовлює висновки про відсутність правових підстав для визнання факту проживання з іншою особою однією сім`єю та, як наслідок, необхідності застосування статті 1264 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що він проживав з померлою ОСОБА_3 однією сім`єю не як чоловік із жінкою у розумінні шлюбних відносин, а просто як близькі люди.
Вказує, що судами надана неналежна правова оцінка зібраним у справі доказам на підтвердження їх спільного побуту та проживання, зокрема не звернули належної уваги на показання свідків.
Зазначає, що апеляційний суд помилково послався на статтю 368 ЦК України, яка не підлягає застосуванню у цій справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року Київська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, так як позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, тому не може вважатися, що він проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 . Крім того, суди дійшли правильного висновку, що такі особи не можуть бути спадкоємцями четвертої черги.
Вважає, що судами були належним чином досліджені усі надані учасниками процесу докази та надана їм правильна правова оцінка.
Крім того, посилається на те, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту та можливе тільки якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальній конторі. Проте, позивачем не надано доказів звернення до нотаріуса та відмову у вчиненні нотаріальних дій.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.