ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №855/265/19
адміністративне провадження №А/9901/200/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Івашків Р.В.,
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Тарасюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельничука В.П., суддів - Аліменка В.О., Костюк Л.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Політична партія "Партія Шарія", про визнання протиправною та скасування постанови,
у с т а н о в и в :
І. Суть спору
08 липня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Політична партія "Партія Шарія", в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 03 липня 2019 року №1446 "Про скасування реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, включеного до виборчого списку Політичної партії "Партія Шарія" у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року".
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваною постановою від 03 липня 2019 року №1446 ЦВК протиправно позбавила громадянина України ОСОБА_1 конституційного права, гарантованого йому частиною першою статті 38 Конституції України, вільно обирати зареєстрованого постановою ЦВК від 02 липня 2019 року №1413 "Про виконання судових рішень у справі №855/186/19" кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, включеного до виборчого списку Політичної партії "Партія Шарія" під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
ІІ. Фактичні обставини справи
03 липня 2019 року ЦВК прийняла постанову №1446, якою скасувала реєстрацію кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, включеного до виборчого списку Політичної партії "Партія Шарія" під №1 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, виключивши його із зазначеного виборчого списку.
Вказана постанова мотивована тим, що ОСОБА_2 не дотримано вимог Конституції України та Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.
ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанцій і мотиви його ухвалення
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарживши постанову ЦВК стосовно скасування реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_1 не навів жодних доказів порушення саме його виборчих прав або інтересів з боку відповідача, зокрема наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
IV. Провадження в суді апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 11 липня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати оспорювану постанову ЦВК від 03 липня 2019 року №1446.
Позивач також просить постановити окрему ухвалу щодо членів ЦВК, які голосували за прийняття постанови від 03 липня 2019 року №1446 та направити її за підслідністю до правоохоронних органів для розгляду питання щодо притягнення членів ЦВК до відповідальності.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним із порушенням норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України, а також положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї.
Позивач вказує на порушення його права на судовий захист конституційного права, гарантованого йому частиною першою статті 38 Конституції України, вільно обирати.
12 липня 2019 року до Суду від ЦВК надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування та задоволення скарги ОСОБА_1
Політична партія "Партія Шарія" своєї позиції стосовно апеляційної скарги письмово не висловила.
V. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, Суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом №4061-VI, Законом України "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 року №1932-IV у редакціях, чинних на час виникнення цих правовідносин, та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.