ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2019 року
Київ
справа №2а-17460/11/2670
адміністративне провадження №К/9901/2899/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 (суддя І.А. Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 (головуючий суддя Бєлова Л.В. судді: Вівдиченко Т.Р., Міщук М.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-інвест" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центральний контрагент", Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Публічне акціонерне товариство "Українська біржа", Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва, за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Абріс-інвест" звернулося з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Відповідач вказує, що в ході перевірки встановлено факт видачі з каси підприємством готівки на загальну суму 165000грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами. Проте, при складанні звітів не надано документів, що підтверджують цільове використання коштів (купівля цінних паперів). Як зазначає відповідач, видатково-касові ордери оформлені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, застосовано застаріла форма, відсутні певні реквізити, наявні розбіжності щодо дати складання та дати фактичної видачі. Відповідач вважає, що видатково-касові ордери, не відповідають вимогам законодавства і не можуть вважатися первинними документами, що підтверджують факт витрачання коштів.
Третьою особою, якою виступає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, надано письмові пояснення щодо вимог касаційної скарги, де вказано, що Комісія підтримує надані до суду першої інстанції пояснення та при прийнятті рішення у даній справі покладається на розсуд суду.
Позивач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 09.07.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Абріс-інвест`з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2010.
За результатами перевірки складено акт від 20.05.2011 №28/22-025/31280357, яким встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4, пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідач не визнав здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів з огляду на відсутність договорів купівлі-продажу; вказав про відсутність руху грошових коштів по банківським рахункам позивача, а тому вважав, що розрахунки за придбані цінні папери позивач не здійснив.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
від 06.06.2011 №0000422200/0, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 2ʼ416ʼ541,20грн., у тому числі: основний платіж - 1ʼ888ʼ722,16грн., штрафні санкції - 527819,04грн.;
від 10.11.2011 №0000742200, яким зменшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 2ʼ360ʼ902,70грн., у тому числі: основний платіж - 1ʼ888ʼ722,16грн., штрафні санкції - 472180,54грн.
У результаті адміністративного оскарження прийняті податкових органом рішення залишено без змін.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що біржові операції на ПАТ "Українська біржі" є реальними, належним чином задокументовані, реальність та наявність біржових угод підтверджується належними доказами.
Згідно положень частини першої статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Діяльність фондових бірж регулюється Законом України Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Як встановлено частиною другою статті 24 цього Закону, торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Правила ПАТ "Українська біржа" існують і затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 18.11.2008 №1338 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 20.19 Правил наслідком укладання біржової угоди в ETC є формування біржового контракту. Біржовий контракт (договір) є електронним документом, що укладається при посередництві ETC. Учасник торгів, підписавши Договір на проведення операцій на ринку цінних паперів, Договір про інформаційно-технічне забезпечення та Угоду про використання аналога власноручного підпису в ETC, погоджується з тим, що усі договори укладаються на біржі виключно на умовах, викладених у цих Правилах. Відсутність положень цих Правил у копії електронного договору, у вигляді документа на папері, посилання на ці Правила чи окремі положення цих Правил не свідчить про те, що договір укладений не у відповідності з цими Правилами.
Згідно з пунктом 20.17 Правил на вимогу учасника біржових торгів Біржа може надати йому Виписку з реєстру угод, яка містить інформацію про угоди, укладені цим учасником на біржових торгах. Виписка з реєстру угод оформлюється в паперовому вигляді і затверджується печаткою Біржі та підписом уповноваженої особи Біржі.
Відповідно до пункту 20.16 Правил Виписка з реєстру угод містить наступні відомості: ідентифікаційний номер угоди; - код цінного паперу; - міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера (ISIN); - дата та час реєстрації угоди в Реєстрі угод; - сукупність прав та обов`язків по угоді купівлі-продажу цінних паперів (купівля цінних паперів або продаж цінних паперів); - ціна одного цінного паперу; - сума угоди; - кількість цінних паперів; - дата проведення розрахунків по угоді. Таким чином, в такому реєстрі містяться всі суттєві умови біржових угод.
Статтею 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до пункту 2.3 (абзац 1) Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Наказ №88) первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.