ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
м. Київ
справа №592/4622/17
адміністративне провадження №К/9901/34890/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Ковпаківського районного суду м. Суми (у складі головуючого судді Чернобая О. І.) від 18 травня 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Рєзнікової С. С., суддів Старостіна В. В., Бегунца А. О.) від 18 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Сумське об`єднане УПФУ, Управління), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та безпідставними дії відповідача щодо безпідставного стягнення коштів з його пенсії та стягнути на його користь кошти на загальну суму 130 504,41 грн (відрахування з пенсії, матеріальна та моральна шкода).
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Господарський суд Сумської області ухвалою від 21 серпня 2014 року скасував постанову ВП № 28112928 від 05 лютого 2013 року про стягнення боргу підприємця з пенсії фізичної особи ОСОБА_1, а тому Сумське об`єднане УПФУ в період з квітня 2013 року по вересень 2014 року безпідставно стягнуло з його пенсії 7712,00 грн. Виходячи з цього, позивач вважає, що Управління повинно повернути йому безпідставно стягнуті з його пенсії кошти, а також виплатити йому матеріальну шкоду в розмірі 82 504,41 грн (пеня 120% та інфляційні витрати) і моральну шкоду в розмірі 48 000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що відраховував стягнення з пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - держвиконавець ВДВС Сумського МУЮ, ВДВС Сумського МУЮ відповідно) від 05 лютого 2013 року ВП № 281129228 згідно з положеннями ст. 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV; у редакції, чинній на момент стягнення коштів). За позицією Сумського об`єднаного УПФУ, для повернення стягнутих коштів, які Управління перераховувало на депозитний рахунок ВДВС Сумського МУЮ, позивач повинен звертатися до ВДВС Сумського МУЮ.
Ковпаківский районний суд м. Суми постановою від 18 травня 2017 року позов задовольнив частково. Визнав безпідставним стягнення Управлінням з фізичної особи ОСОБА_1 коштів у розмірі 7 712,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2017 року скасував постанову Ковпаківского районного суду м. Суми від 18 травня 2017 року та ухвалив нову, якою відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності порушення прав позивача Сумським об`єднаним УПФУ, так як підставою для стягнення з ОСОБА_1 суми боргу був виконавчий документ, виданий виконавчою службою. Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково визнав безпідставним стягнення Управлінням з пенсії позивача в розмірі 7 712,00 грн, оскільки предметом цього спору є стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, у серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року; змінити постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 травня 2017 року і повернути безпідставно стягнуті з пенсії ОСОБА_1 кошти, а також стягнути з відповідача завдану матеріальну та моральну шкоду на загальну суму 130 504,41 грн.
На обґрунтування своєї касаційної скарги позивач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, порушили норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення є необґрунтованими. За позицією скаржника, суми коштів, безпідставно стягнені органами ПФУ з фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається з розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України. Також позивач вважає, що відповідач повинен компенсувати завдану йому моральну шкоду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 липня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Господарський суд Сумської області рішенням від 08 лютого 2011 року у справі № 14/196-09 стягнув з позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, а саме фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" кошти у розмірі 57 984,08 грн.
Після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили 12 липня 2011 року Господарський суд Сумської області видав Наказ № 14/196-09 про стягнення вказаної суми коштів, який був направлений для виконання до ВДВС Сумського МУЮ.
05 лютого 2013 року держвиконавець ВДВС Сумського МУЮ виніс постанову ВП № 281129228 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у якій було зазначено, що боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Ця постанова була направлена для виконання до Управління ПФУ в м. Сумах (правонаступником якого є Сумське об`єднане УПФУ).
Так, відповідно до ст. 68 Закону № 606-XIV стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Крім того, за приписами ст. 5 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У подальшому Господарський суд Сумської області ухвалою від 21 серпня 2014 року у справі № 14/196-09 визнав незаконними дії держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ при винесенні постанови від 05 лютого 2013 року про звернення стягнення суми боргу за рахунок пенсії, скасував постанову держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ від 05 лютого 2013 року ВП № 28112928 та зобов`язав ВДВС Сумського МУЮ закрити виконавче провадження № 28112928 відносно ОСОБА_1 .
Після набрання зазначеною ухвалою законної сили позивач звернувся до Сумського об`єднаного УПФУ з заявою про повернення безпідставно стягнутих з його пенсії коштів у розмірі 7 712,00 грн, у відповідь на яку 30 березня 2016 року Управління повідомило ОСОБА_1, що, починаючи з квітня 2013 року по вересень 2014 року, з його пенсії проводилися стягнення відповідно до постанови держвиконавця ВДВС Сумського МУЮ від 05 лютого 2013 року ВП № 28112928, які було перераховано на депозитний рахунок ВДВС Сумського МУЮ. Листом від 26 серпня 2014 року держвиконавець зобов`язав Управління повернути постанову без подальшого виконання. У вересні 2014 року на виконання листа держвиконавця від 26 серпня 2014 року зазначена постанова була повернута до ВДВС Сумського МУЮ.
Також пенсійний орган повідомив позивача, що з питання повернення сум, які були стягнені з його пенсії, йому необхідно звертатися виключно до ВДВС Сумського МУЮ.
Не погодившись з такою відповіддю та вважаючи, що Сумське об`єднане УПФУ безпідставно відраховувало з його пенсії кошти, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відрахованих коштів та заподіяної, на його думку, матеріальної та моральної шкоди.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Суди попередніх інстанцій, розглянувши позов ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства, залишили поза увагою питання про предметну юрисдикцію цього спору.
З цього приводу колегія суддів зауважує слідуюче.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.