ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2019 року
Київ
справа №804/16548/14
адміністративне провадження №К/9901/6798/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 (суддя Ляшко О.Б.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аукро Україна" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Аукро Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, якому просить визнати протиправним (скасувати) податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 №0001672202.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. Відповідач вказує, що дії позивача не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу. Як вважає відповідач, такі дії направлені виключно на мінімізацію податкових зобов`язань, позивач самостійно повинен нести витрати, пов`язані з популяризацією власного web-сайту, оскільки від розміщення на ньому оголошень та реклами отримує доходи, тобто дані витрати є загальновиробничими, які відносять до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідач зазначає, що позивачем в порушення підпунктів положень статтей 138, 150 Податкового кодексу України завищено валові витрати за 2013 рік.
У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де товариство зазначає, що касаційна скарга необґрунтована, а рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Позивач вказує, що безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 09.07.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 26.03.2014 №230 та направлення від 26.03.2014 №172 посадовими особами податкового органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Аукро Україна" з питань правильності визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013 до 31.12.2013.
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 15.04.2014 №822/2204/36295991. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Аукро Україна" в порушення пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України віднесено послуги з розміщення реклами - унікальних переходів на інтернет-ресурс замовника - www.aukro.ua з інтернет-ресурсу виконавця з розміщення рекламних посилань тощо до адміністративних витрат.
Податковий орган вважає, що здійснюючи вищевказану господарську діяльність, ТОВ "Аукро Україна" повинен самостійно нести витрати, пов`язані з популяризацією власного веб-сайту, оскільки від розміщення на ньому оголошень та реклами ТОВ "Аукро Україна" отримує доходи. Тобто, дані витрати для ТОВ "Аукро Україна" є загальновиробничими витратами, які відносяться на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання рекламних, маркетингових та інших послуг, які отримані у період з 01.01.2013 по 31.12.2013, при безпосередньому зв`язку з господарською діяльністю повинні відображатися на рахунку 90 "Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг)", а не у складі валових витратна рахунку 92 "Адміністративні витрати".
Таким чином, відповідач зробив висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.4 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового Кодексу України - встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2013 рік. у сумі 63601780,00грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийнято 05.05.2014 податкове повідомлення-рішення №0001672202.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Аукро Україна" з питань правильності визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, незаконність спірного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.
Згідно з підпунктом 14.1.108 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетинговими послугами (маркетинг) вважаються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Склад доходів і витрат та порядок їх визнання при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств регламентується розділом III Податкового кодексу, відповідно до положень абзацу "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 якого до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств визнаються витрати, пов`язані з господарською діяльністю, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами веденню бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.