ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №825/3541/14
адміністративне провадження №К/9901/7217/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Інтертопсарвіс"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Мамчур Я.С., Шостак О.О.)
у справі №825/3541/14
за позовом Приватного підприємства "Інтертопсервіс"
до Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2014 року Приватне підприємство "Інтертопсервіс" (далі - Підприємство) звернулось в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що контролюючим органом під час перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтвердженні посиланням на будь-які первинні документи.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29.09.2014 № 0000712200, № 0000722200;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ІНТЕРТОПСЕРВІС" судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські договори, укладені між Підприємством та ТОВ "Торенія", ТОВ "Люкс Інвест Маркет" були виконані в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отримані, а надані контролюючому органу належним чином оформлені первинні документи є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за результатами виконання угод, укладених з вказаними контрагентами.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року апеляційну скаргу Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Чернігівській області задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Інтертопсервіс" - відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, мотивуючи своє рішення тим, що надані в судовому засіданні пояснення представників позивача прямо суперечать письмовим доказам, що приєднані до матеріалів справи на підтвердження виконання зазначених договорів, а також неточностями у наданих позивачем первинних документах.
Не погодившись з зазначеним рішеннями суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство зазначило про реальність виконання укладених між Підприємством та ТОВ "Торенія", ТОВ "Люкс Інвест Маркет" договорів, а також вказало, що придбане Підприємством у зазначених контрагентів вугілля у подальшому було реалізовано споживачам, що підтверджується оформленими належним чином первинними документами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2015 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.
21 квітня 2015 року від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначив про законність рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість доводів, викладених в касаційній скарзі.
30 серпня 2018 року Прилуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначене клопотання задовольнити та замінити відповідача - Бахмацьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області правонаступником - Прилуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.
23 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Інтертопсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 по 31 жовтня 2012 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Торенія" та за період з 01 по 30 вересня 2013 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Люкс Інвест Маркет".
За результатами перевірки складено акт від 17 вересня 2014 року № 669/22/33358409 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Підприємством вимог:
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 3.8 Порядку заповнення і подання податкової, звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492,. п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ідо призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, їдо перевірявся, на загальну суму 119 450 грн в тому числі за: жовтень 2012 року в сумі 90 783 грн.; вересень 2013 року в сумі 28 667 грн;
- п. 138,2 ст.138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 3143, п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення списів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 встановлено заниження сплати податку на прибуток у сумі 122 556 грн, у тому числі за: 2012 рік в сумі 95 323 грн; 2013 рік в сумі 27 233 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року № 0000712200, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 320 грн 50 коп., з яких 119 150 грн - за основним платежем та 29 862 грн - штрафні (фінансові) санкції, а також від 29 вересня 2014 року № 0000722200, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 153 195 грн, з яких 122 556 грн - за основним платежем та 30 639 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ "Торенія", ТОВ "Люкс Інвест Маркет", оскільки останні не спричинили настання реальних правових наслідків та зміну майнового стану платника податків.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються ПК України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).