ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №826/25671/15
адміністративне провадження №К/9901/37165/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №826/25671/15
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб треті особи - Приватне підприємство "Полтавський Ливарно-Механічний завод", ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Кучми А.Ю.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач 1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач 2, Фонд) про:
- визнання протиправними дій та рішення відповідача 1 щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) по рахунку позивача відкритого на підставі Договору № 001-29002-160115 "на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів" та щодо перерахування коштів, які обліковувалися на поточному рахунку позивача № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ "Дельта Банк" у сумі 76459 грн.;
- зобов`язання відповідача 1 включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 76459 грн. на підставі Договору № 001-29002-160115, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем 16.01.2015;
- зобов`язання відповідача 1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 76 459 грн. на підставі Договору № 001-29002-160115, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем 16.01.2015, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язання відповідача 2 включити інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 76 459 грн. до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вимоги обґрунтувала тим, що визнаючи правочин, укладений між нею та ПАТ "Дельта Банк", нікчемним, що стало підставою для відмови у включені позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в подальшому до Загального реєстру вкладників, відповідачі діяли протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" від 18 вересня 2015 року № 822 в частині визнання нікчемними операцій (транзакцій) по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритого на підставі Договору № 001-29002-160115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 16 січня 2015 року, на який Приватним підприємством "Полтавський Ливарно-Механічний завод" були перераховані кошти в сумі 89 000 грн. згідно вимоги від 17 січня 2015 року щодо договору про відступлення права вимоги № 2 від 17 січня 2015 року, без ПДВ та в сумі 59 459 грн. згідно вимоги від 29 січня 2015 року щодо договору про відступлення права вимоги № 7 від 29 січня 2015 року.
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 76 459 грн. на підставі Договору № 001-29002-160115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 16 січня 2015 року, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що 16.01.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем був укладений Договір № 001-29002-160115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (далі - Договір № 001-29002-160115), відповідно до умов якого, Банк відповідно до наданого Клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами Банку та чинного законодавства України, відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях (Рахунок), оформлює за ініціативою Клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи Visa International та/або MasterCard (Картка), а також ПІН-код до Картки (п. 1.2. Договору № 001-29002-160115).
17.01.2015 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 з поточного рахунку ПП "Полтавський Ливарно-Механічний завод" було перераховано суму 89000,00 грн., а 29.01.2015 з поточного рахунку ПП "Полтавський Ливарно-Механічний завод" було перераховано суму 59 459,00 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", яким з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року до 02 червня 2015 року включно та призначено Уповноважену особу Фонду Кадирова В.В.
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" від 08 квітня 2015 року №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №51 внесено зміни, а саме: викладено пункт 2 цього рішення у такій редакції: " 2. Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" від 03 серпня 2015 року №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" від 02 жовтня 2015 року №664, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АПТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 02 жовтня 2015 року №181.
Судами встановлено, що 15.06.2015 позивач звернулась до Уповноваженої особи із заявою стосовно надання інформації щодо невиплати відшкодування грошових коштів за Договором № 001-29002-160115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 16.01.2015, на що отримав лист від 17.06.2015 вих. № 05-3009188, в якому зазначено, що виплат за рахунками, відкритими на ім`я позивача тимчасово обмежені.
29.09.2015 на адресу позивача від Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" надійшло "Повідомлення про нікчемність правочину" вих. № 9294/181, яким позивачу було повідомлено про те, що згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прийнято рішення про визнання нікчемними транзакцій (операцій) по перерахуванню коштів: від 17.01.2015 в сумі 89 000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку ПП "Полтавський Ливарно-Механічний завод", що була здійснена з призначенням платежу "Перерахування згідно вимоги від 17.01.2015 щодо договору про відступлення права вимоги № 2 від 17.01.2015, без ПДВ"; від 29.01.2015 в сумі 59 459,00 грн. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку ПП "Полтавський Ливарно-Механічний завод", що була здійснена з призначенням платежу "Перерахування згідно вимоги від 29.01.2015 щодо договору про відступлення права вимоги № 7 від 29.01.2015, без ПДВ".
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, а також у зв`язку з відсутністю її в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили, що транзакції по перерахуванню коштів на рахунок позивача є нікчемними. При цьому суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов`язання Уповноваженої особи подати щодо позивача як вкладника до Фонду додаткову інформацію. Разом з тим, суди дійшли висновку про передчасність заявлених до Фонду позовних вимог.
Відповідач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Скаржник вказує на те, що ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" взагалі не мало права перераховувати кошти на рахунок позивача, враховуючи укладені ним договори на відкриття кредитної лінії у банку, договори застави майнових прав з ОСОБА_2, який одночасно був і кредитором банку за депозитним договором. Скаржник наголошує на тому, що договір застави майнових прав, укладений ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" з ОСОБА_2, мав на меті часткове штучне погашення кредиту, без залучення зовнішніх надходжень та формування у заставодавця, який виконав свої зобов`язання, права регресу до позичальника. Внаслідок укладення вказаних договорів кредитна заборгованість позичальника була погашена за рахунок кредитних коштів самого банку, забезпечення було втрачено, новий кредит було частково погашено депозитними коштами фізичної особи, яка є родичем (пов`язаною особою) керівника позичальника. Вказане свідчить про те, що банк, уклавши договір застави майнових прав та прийнявши погашення заборгованості із рахунку заставодавця у банку, надав одному із кредиторів банку переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.
Від учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.