ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2019 року
Київ
справа №667/1568/16
адміністративне провадження №К/9901/10532/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника та призначити її довічно, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 11.05.2016 (головуючий суддя Рядча Т. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 (головуючий суддя Осіпова Ю. В., судді: Золотніков О. С., Скрипченко В. О.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні (далі - Управління, пенсійний орган), в якому просила: визнати неправомірними дії Управління щодо відмови у призначенні та перерахунку ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника ОСОБА_2, починаючи з 10.11.2015 з послідуючим нарахуванням, та допустити негайне виконання постанови.
Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що має право на призначення їй пенсії по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням спірної пенсії), виходячи з розміру 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачувалось її померлому чоловіку та, на її думку, є різновидом пенсії. Позивач вважає, що відмова пенсійного органу в призначенні їй пенсії по втраті годувальника на вказаних вище умовах є протиправною та порушує її право на соціальний захист.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи такі рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що законодавством не встановлено права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, яке не є пенсійною виплатою й призначається виключно суддям відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI в редакції, чинній на день звернення позивача за призначенням пенсії), положення якого не врегульовують питання пенсійного забезпечення членів їх сімей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з наведеними судовими рішеннями позивач у липні 2016 року звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.
Вимоги касаційної скарги мотивовані доводами, аналогічними тим, які наводились позивачем у позовній заяві, зокрема, позивач наполягає на тому, що довічне грошове утримання судді, яке отримував її чоловік - померлий годувальник, тотожне поняттю "пенсія" у розумінні приписів національного законодавства, а відтак вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно правомірності відмови пенсійного органу у призначенні їй спірної пенсії.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2016 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019, визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Стеценко С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.
У поданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказував на законність та обґрунтованість ухвалених судами попередніх інстанцій рішень, а тому вважає, що підстави для їх скасування відсутні, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що 05.03.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського РУЮ у м. Херсоні.
Починаючи з 01.01.2007 ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання судді, призначене йому на підставі норм Закону України від 15.12.1992 №2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон №2862-XII).
08.04.2013 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV й з цього часу вона перебуває на обліку в Управлінні. Розмір її пенсії складає 1425,13 гривень.
30.08.2015 року згідно із свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер (актовий запис №896).
Після смерті чоловіка, довічне грошове утримання якого було основним джерелом існування для позивача, ОСОБА_1 у 2015 та 2016 роках неодноразово зверталася до пенсійного органу із заявами про переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Втім, на вказані заяви відповідач відповів відмовами, востаннє листом від 19.02.2016 №33/Б-1 у якому повідомив про недоцільність переведення позивача на інший вид пенсії, оскільки, у такому разі, розмір пенсії ОСОБА_1 зменшиться.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято Закон №1058-IV, який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).
Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку, як встановлено судами, чоловік ОСОБА_1 не отримував.
В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону №1058-IV.
Відповідач не заперечив права позивача на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак, здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_2, на підставі наведених вище правових норм Закону №1058-IV, а також поданих позивачем документів, зокрема, про розмір його заробітної плати, вказав, що 50 відсотків такої пенсії становитиме 1074 гривні і це є меншим за розмір пенсії, яку вже отримує позивач.