ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №440/3564/18
адміністративне провадження №К/9901/14471/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Чеснокової А.О. від 27 листопада 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Катунова В.В., Ральченко І.М., Бершова Г.Є. від 11 квітня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням йому інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби;
- визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу № 34 рішення засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 березня 2018 року, яким оформлене рішення про відмову в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з 02 червня 2017 року внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в період з 19 червня 1987 року по 08 серпня 1988 року проходив військову службу в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов`язків отримав порання та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 12 березня 2009 року, оформленим протоколом № 203, наявні в нього поранення, захворювання та контузія є такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв`язку з вказаними обставинами, рішенням Полтавської обласної МСЕК (довідка серії 7-66 ТЕ № 0330282) йому вперше була призначена ІІІ група інвалідності з 29 квітня 2009 року. 16 червня 2017 року за результатами повторного огляду позивача встановлено ІІ групу інвалідності безстроково та визначено причину інвалідності - захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові. Відтак, пункт 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань від 30 березня 2018 року № 34 щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975, у зв`язку з тим, що інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, за приписами частини восьмої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права.
В свою чергу, таке право виникло у ОСОБА_1 в 2009 році, а до відповідача із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги, позивач звернувся лише у серпні 2017 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 20 травня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєного І.В. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Саприкіну І.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 22 листопада 1974 року по 18 листопада 1976 року проходив дійсну строкову військову службу, а з 21 грудня 1984 року по 08 серпня 1988 року - військову службу за контрактом, та приймав участь у бойових діях (Демократична Республіка Афганістан) з 19 червня 1987 року по 08 серпня 1988 року.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 203 від 12 березня 2009 року) множинні вогнепальні поранення голови, шиї, ножове поранення спини (контузія 1987 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, які в подальшому призвели до розвитку "Шийного остеохондрозу з цервікалгією з розсіяною органічною симптоматикою, вегетативною дистонією за центральним типом з цефалічним, легким вегетативно-атактичим синдромом. Гіпертонічної хвороби І ступеня", що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами поранення (контузія) та їх наслідки, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
29 квітня 2009 року позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з наявністю захворювань, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії .
16 червня 2017 року за результатами повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково та визначено причину інвалідності - захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
08 серпня 2017 року позивач звернувся до Новосанжарського районного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, проте за результатами розгляду документів позивача останньому відмовлено у їх направленні до Міністерства оборони України.
Не погодившись з правомірністю вказаної відмови, позивач звернувся до Київського районного суду м. Полтави.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2017 року у справі № 522/7742/17, яка набрала законної сили 14 лютого 2018 року, позов ОСОБА_1 до Новосанжарського районного військового комісаріату, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною відмову Новосанжарського районного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку № 975; зобов`язано Полтавський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку № 975.
На виконання вимог вищевказаного судового рішення, 22 лютого 2018 року Полтавським обласним військовим комісаріатом висновок з усіма належними документами щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Згідно з рішенням від 30 березня 2018 року, оформленим протоколом № 34, за результатами розгляду поданих позивачем документів комісія Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відсутність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оскільки останній звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04 квітня 2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена ініціатору звернення 29 квітня 2009 року, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, Комісією зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги з пропуском строку, встановленого на реалізацію такого права.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скаржник наголошує, що відповідно до чинного, на момент встановлення ІІ групи інвалідності законодавства (Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок № 975), отримання одноразової грошової допомоги пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. Крім того позивач зазначає, що звернувся до відповідача без пропуску трирічного строку на звернення, оскільки ІІ група інвалідності встановлена 16 червня 2017 року, а заява про виплату одноразової допомоги подана до відповідача 08 серпня 2017 року.
Від відповідачів відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є частково прийнятні з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.