ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №1640/2293/18
адміністративне провадження №К/9901/9324/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Кукоби О.О. від 26 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є., Ральченко І.М. від 04 березня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 76 протоколу від 19 травня 2017 року № 45 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 (далі - Порядок № 975);
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975, як інваліду з 03 березня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані із виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачами безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки з моменту встановлення ІІ групи інвалідності позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з моменту встановлення позивачу інвалідності ІІ групи - 03 березня 2014 року до подання позивачем заяви на призначення і виплату одноразової грошової допомоги - 07 квітня 2017 року минув трирічний термін з дня настання події, визначеної чинним законодавством, а тому, позивач втратив право вимоги на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить задовольнити адміністративний позов.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 01 квітня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР та приймав участь в бойових діях у складі діючої армії в Республіці Афганістан в період з березня 1980 року по жовтень 1981 року.
Відповідно до витягу з протоколу № 2903 від 22 листопада 2013 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 під час проходження військової служби захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
18 березня 2014 року позивачу встановлено другу групу інвалідності з 03 березня 2014 безтерміново у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що 18 березня 2014 року видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААА № 198432.
19 квітня 2017 Полтавським обласним військовим комісаріатом отримано заяву ОСОБА_1 від 07 квітня 2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. До заяви позивач додав: копію довідки до акта огляду МСЕК, копію виписки із акта огляду МСЕК, копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК, копії паспорта, ідентифікаційного номера, військового квитка, посвідчення інваліда війни.
20 квітня 2017 року за вих. № 10/756 заяву ОСОБА_1 разом з доданими документами надіслано до Департаменту фінансів Міноборони із зазначенням про наявність у позивача, на переконання третьої особи, права на одержання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 19 травня 2017 № 45 (пункт 76), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги рядовому у відставці ОСОБА_1, оскільки з моменту встановлення інвалідності до дати звернення із заявою для призначення допомоги минуло більше трьох років.
Вважаючи незаконними дії Міністерство оборони України щодо відмови у нарахуванні одноразової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скаржник наголошує, що відповідно до чинного, на момент встановлення ІІ групи інвалідності законодавства (03 березня 2014 року), військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання та дати звернення до відповідного органу із заявою про виплату допомоги.
Крім того скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 1519/983/2012 зроблено висновок, про відсутність обмеження реалізації права на звернення до суду у військовослужбовців у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Також скаржник обґрунтовує скаргу тим, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 10 березня 2015 року № 21-563а14, одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, який спрямований на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках передбачених законом. Враховуючи, що відносини між скаржником і Міністерством оборони України виникли при виконанні органом виконавчої влади повноважень щодо компенсаторних функцій держави у зв`язку із завданням шкоди позивачу під час виконання обов`язків військової служби, відтак ОСОБА_1 наголошує, що право на отримання компенсаторної виплати не може бути обмежено, оскільки відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи особи не можуть бути обмежені, крім випадків передбаченими Конституцією України.
Від Полтавського обласного військового комісаріату надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
Другу групу інвалідності позивачу встановлено 03 березня 2014 року, а звернувся із заявою до відповідного органу про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 07 квітня 2017 року.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.