ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
м. Київ
справа №809/1232/16
касційне провадження №К/9901/41966/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі № 809/1232/16 (876/10289/16) за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 328670-17.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2016 в задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.09.2017 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області оскаржила його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 9, 11, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги твердження відповідача, чим порушив принципи, закріплені в статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції), щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 328670-17, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Обґрунтовуючи підставу прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зазначала, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки PORSCHE, модель CAYENNE, загальний легковий універсал - В, об`єм двигуна - 2967 куб. см, реєстраційний номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2013, має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2016 році.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підтримав позицію органу доходів і зборів та дійшов висновку, що належний позивачу автомобіль був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованим.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909-VIII прийнято 24.12.2015, тобто після 15.07.2015, то застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених таким Законом змін та рішення органу місцевого самоврядування з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року. Законодавцем під час прийняття зазначених змін до податкового законодавства не був дотриманий принцип стабільності, встановлений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 цього Кодексу є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.
Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об`єкта оподаткування транспортним податком, змінювалась.
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які були чинними в період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Згідно з абзацом першим підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.