ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2019 року
Київ
справа №613/1088/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10729/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року (суддя Закопайло В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (судді Дюкарєва С.В., Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі № 613/1088/16-а за позовом ОСОБА_1 до Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області (далі - Селищна рада) про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Селищної ради, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання йому інформації, надання неповної та недостовірної інформації, зазначеної ним у запиті від 01 серпні 2016 року;
- зобов`язати відповідача надати позивачу повну та достовірну інформацію, зазначену у його запиті, а саме, надати належним чином засвідчену інформацію: 1) копію договору оренди земельної ділянки водного фонду кадастровий номер НОМЕР_2 від 09 липня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та Селищною радою; 2) інформацію щодо того, які заходи здійснені головою Селищної ради зі стягнення на користь бюджету відповідача суми заборгованості з ФОП ОСОБА_2 за три роки за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 09 липня 2013 року у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення від 12 липня 2016 року № 113-VІІ про дострокове розірвання цього договору оренди;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позов мотивований тим, що 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на отримання інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Листом від 03 серпня 2016 року за підписом селищного голови позивача повідомлено про неможливість надати копію договору оренди від 09 липня 2013 року у зв`язку з його відсутністю, так як цей договір не пройшов державну реєстрацію та не набув чинності. Стосовно питання № 2, зазначеного у запиті, відповідач повідомив, що вказана земельна ділянка в оренду не передана, і рішення селищної ради від 12 липня 2016 року № 113-VІІ прийняте з урахуванням саме цього факту, та не містить жодних зобов`язань селищного голови щодо здійснення будь-яких грошових стягнень на користь бюджету ради. На думку позивача, голова Селищної ради порушив його право на отримання повної та правдивої інформації на запит, оскільки зобов`язаний, відповідно до своєї компетенції, володіти запитуваною інформацією.
Богодухівський районний суд Харківської області постановою від 11 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 01 січня 2013 року органи державної реєстрації здійснюють державну реєстрацію не договорів, а речових прав, а, отже, договір оренди земельної ділянки водного фонду від 09 липня 2013 року вже не потребував державної реєстрації та був чинним з моменту його підписання сторонами. Крім того, рішення Селищної ради від 12 липня 2016 року № 113-VІІ свідчить про існування цього договору у відповідача. З огляду на це, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність реєстрації договору оренди є помилковим, як і висновок щодо відсутності в розпорядженні Селищної ради договору оренди від 09 липня 2013 року, що призвело до неправильного вирішення справи.
У запереченнях на касаційну скаргу селищний голова Бабак А.О. зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, дослідили письмові докази та допитали свідків, на підставі чого законно та обґрунтовано дійшли висновку, що в розпорядженні відповідача оригіналу договору оренди земельної ділянки водного фонду від 09 липня 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Селищною радою, на час звернення позивача із запитом від 01 серпня 2016 року не було. Також у судових засіданнях встановлено, що право оренди земельної ділянки на підставі зазначеного договору не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому право користування цією ділянкою ФОП ОСОБА_2 не набув. Звідси випливає правильний висновок судів, що відповідь на друге питання запиту позивача є обґрунтованою і правомірною.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 12 січня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
07 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 06 червня 2019 року № 641/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до Селищної ради із запитом на інформацію, в якому просив надати йому належним чином завірену інформацію:
- копію договору оренди земельної ділянки водного фонду кадастровий номер НОМЕР_2 від 09 липня 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Селищною радою;
- повідомити, які заходи здійснені головою Селищної ради щодо стягнення на користь бюджету ради суми заборгованості з ФОП ОСОБА_2 за три роки за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 09 липня 2013 року, у зв`язку з прийняттям Селищною радою рішення від 12 липня 2016 року № 113-VІІ про дострокове розірвання договору оренди.
Листом відповідача від 03 серпня 2016 року № 02-32/14 позивачу повідомлено, що:
1) надати копії договору оренди земельної ділянки водного фонду кадастровий номер НОМЕР_2 від 09 липня 2013 року не є можливим у зв`язку з його відсутністю, оскільки договір не пройшов державну реєстрацію і не набув чинності;
2) стосовно заходів, які здійснювались головою Селищної ради щодо стягнення суми заборгованості з ФОП ОСОБА_2 за три роки за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 09 липня 2013 року, то вони не проводилися через відсутність самої заборгованості, так як земельна ділянка в оренду передана не була, і рішення Селищної ради від 12 липня 2016 року № 113-VІІ "Про припинення права оренди земельної ділянки водного фонду та розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду укладеного між Шарівською селищною радою та ОСОБА_2 за згодою сторін" прийняте з урахуванням цього факту, та за змістом визначає " 1. Достроково розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 9 липня 2013 року, надану відповідно до рішення XXX VI скликання від 17 червня 2013 року "Про надання в оренду земельної ділянки водного фонду (ставка), розташованої в смт Шарівка ФОП ОСОБА_2 ", який не набув чинності в зв`язку з непроходженням його реєстрації в установленому законом порядку, за згодою сторін.", та не містить жодних зобов`язань селищного голови щодо здійснення будь-яких стягнень, відповідно питання відшкодування коштів на користь бюджету Селищної ради за майно, яке не орендувалося, є безпідставним.
Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що відповідачем було надано повну та обґрунтовану відповідь щодо питань, викладених у запиті позивача від 01 серпня 2016 року, враховуючи наявну у розпорядженні відповідача інформацію, з дотриманням строку і порядку встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Верховний Суд погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).
За частиною 2 статті 1 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.