ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №280/4490/18
адміністративне провадження №К/9901/9006/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Новікової І.В. від 26 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білак С.В., Малиш Н.І., Шальєвої В.А. від 27 лютого 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 27 протоколу № 93 від 21 вересня 2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов`язати відповідача у місячний термін призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), у розмірі 275600,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протокольне рішення комісії Міністерства оборони України від 21 вересня 2018 № 93 не відповідає вимогам Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". З наданих позивачем до комісії документів вбачається, що позивач проходив службу та був звільнений у запас за закінченням строку служби, а не за вироком суду. Тому інформація щодо не притягнення позивача до кримінальної відповідальності в період отримання травми була наявна в матеріалах поданої позивачем заяви до комісії. Міністерство оборони України не зазначає, який саме документ необхідно надати, не встановлює його форму, а тому це не може бути підставою для відмови у призначення одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 10 квітня 2015 року № 1321, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, засвідчує в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 28 березня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу в Збройних силах СРСР та приймав участь у бойових діях (Демократична Республіка Афганістан) з 27 квітня 1980 року по 23 травня 1980 року, що підтверджується довідкою Мелітопольського об`єднаного військового комісаріату.
Згідно висновку спеціаліста від 02 лютого 2015 року № 4, наявні у ОСОБА_1 рубці в області лівої брови, правої щоки, задньої поверхні шиї та тильної поверхні обох кистей утворилися в результаті загоєння ран, які могли були спричиненні при вогнепально-осколкових пораненнях в травні 1980 році на території Афганістану під час бойових дій. Інформація стосовно отриманих осколочних поранень ОСОБА_1 встановлена зі слів позивача.
Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2015 року № 1321, встановлено, на підставі висновку спеціаліста від 02 лютого 2015 року № 4, отримання позивачем множинних вогнепальних осколкових поранень, ЗЧМТ-контузія головного мозку (1980 рік), а також зазначено, що поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0548353 та виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 0548353, ОСОБА_1 встановлена інвалідність ІІІ групи з 11 квітня 2016 року; причина інвалідності - поранення, контузія та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; інвалідність встановлена безстроково.
Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із відповідною заявою та надав копії документів, необхідних для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 10 червня 2016 року № 46, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку № 975.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року у справі № 320/7418/16-а, яка набрала законної сили 11 травня 2017 року, визнано протиправними дії Міністерства Оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, та прийняти відповідне рішення; в іншій частині позову відмовлено.
На виконання постанови Мелітопольського міськрайонного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року у справі № 320/7418/16-а, пунктом 27 протоколу від 21 вересня 2018 року № 93 прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
Подання вищевказаного документа до уповноваженого органу є обов`язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Міністерство оборони України зазначає, що позивачем такі документи не надавалися, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Водночас, скаржник вказав, що надані позивачем акт судово-медичного обстеження, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії, не містять відомостей про обставини поранення позивача, а лише засвідчують причинний зв`язок поранення (пов`язане з виконанням обов`язків військової служби чи не пов`язане).
Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Водночас, у відповідності до статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: