ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
м. Київ
справа №826/2525/15
касаційне провадження №К/9901/6232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2015 (головуючий суддя - Аблов Є.В., судді: Амельохін В.В., Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі № 826/2525/15 за позовом Державного підприємства "Антонов" до Державної фінансової інспекції України про зобов`язання вчинити дії та визнання неправомірною вимоги,
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Антонов" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України, в якому просило зобов`язати відповідача визнати правильними обґрунтування позивача, викладені в запереченнях до акта від 28.11.2014 № 05-21/143 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Антонов" за період з 01.01.2006 по 30.09.2014, надісланих листом від 10.12.2014 № 35/9342, а також визнати неправомірною і скасувати вимогу від 30.12.2014 № 05-14/1664.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 03.04.2015 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував вимогу від 30.12.2014 № 05-14/1664. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.06.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція України оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Державна фінансова інспекція України посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 73 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 1, 2 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 3, 4, 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 17, 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що оскаржувана вимога стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, які не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, а відтак остання не є обов`язковою до виконання та не несе юридичних наслідків для позивача, отже й не може бути скасована в судовому порядку.
Крім того, Державною фінансовою інспекцією України заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної фінансової інспекції України на Державну аудиторську службу України у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Також, відповідачем подано клопотання про передачу справи № 826/2525/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа, на його переконання, містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Антонов" за період з 01.01.2006 по 30.09.2014, результати якої оформлено актом від 28.11.2014 № 05-21/143.
За наслідками контрольного заходу відповідач дійшов, зокрема, висновку про те що, позивач всупереч вимогам частин першої, другої статті 3 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також абзацу другого статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31.12.1992 № 24-92 був учасником компаній "Ruslan International Limited" та "Ruslan Salis GmbH" і в порушення вимог статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності" від 14.04.2004 № 467 не вжив заходів щодо оформлення права держави на відповідні акції "Ruslan International Limited" та долю "Ruslan Salis GmbH".
З огляду на виявлене порушення Державною фінансовою інспекцією України надіслано Державному підприємству "Антонов" вимогу від 30.12.2014 № 05-14/1664, в якій поставлено питання про усунення в строк до 27.02.2015 фінансових порушень, що призвели до збитків на загальну суму 44708,00 тис. грн.
Визнаючи протиправною та скасовуючи вказану вимогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що компанії "Ruslan International Limited" та "Ruslan Salis GmbH", які не є зареєстрованими на території України або такими, що здійснюють свою діяльність в Україні, не можна вважати господарськими товариствами в розумінні Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а належні позивачу акції та доля участі не є корпоративними правами держави Україна.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Пункт 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплює право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).