ПОСТАНОВА
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа №808/886/16
касаційне провадження №К/9901/25615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (суддя Дуляницька С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі № 808/886/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неподання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача за декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 4142083,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2015 року, в розмірі 423649,98 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 12.04.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2015 року, в розмірі 423649,98 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.07.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що оскільки висновок із реєстром на відшкодування розглядуваної суми податку на додану вартість направлено відповідачем-1 до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, своєчасно, підстави для нарахування пені в порядку пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутні.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2015 Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 4142083,00 грн.
24.07.2015 на адресу позивача від органу доходів і зборів надійшов запит про надання завірених копій первинних документів для підтвердження автоматичного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року.
На вказаний запит Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" 07.08.2015 подано завірені копії первинних документів, які підтверджують сплату податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (послуг) та заявлену до відшкодування суму цього податку за червень 2015 року.
Відшкодування податку на додану вартість за декларацією за червень 2015 року у розмірі 4142083,00 грн. позивач отримав 30.12.2015, що підтверджується копією платіжного доручення № 1895.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.
Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.