ПОСТАНОВА
Іменем України
12 липня 2019 року
Київ
справа №404/5988/17
адміністративне провадження №К/9901/6067/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (у складі колегії суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., Ясенової Т.І.)
у справі №404/5988/17
за позовом ОСОБА_1
до Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (далі - Кропивницьке ОУПФУ) № 824698 від 11 серпня 2017 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 03 вересня 1988 року по 19 червня 1992 року, а саме 1 рік 10 місяців 23 дні;
- зобов`язати Кропивницьке ОУПФУ перерахувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 24 вересня 2016 року із урахуванням раніше здійснених виплат, незалежно від одержуваного заробітку (прибутку), без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та із здійсненням перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2017 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасовано постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2017 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання протиправно не враховано до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, оскільки законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів", передбачено зарахування половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. У зв`язку з цим стаж роботи позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 23 роки 7 місяців 7 днів, з яких 1 рік 10 місяців 23 дні - половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу, що в свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не має права на зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу, та відповідно і на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на момент призначення довічного грошового утримання) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими посилання позивача та суду першої інстанції на положення п. 11 розділу XIII Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року) та пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року №865, оскільки із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач звернувся 27 вересня 2016 року, при цьому на момент такого звернення Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року не містив розділу XIII "Перехідні положення". А постанова Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" № 865 від 03 вересня 2005 року втратила чинність 01 січня 2012 року, а тому вказані норми права не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 18 січня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №404/5988/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіну І.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, встановлено, що постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VII позивача звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2016 року №410-к відраховано зі штату Ленінського районного суду м. Кіровограда.
27 вересня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, надавши відповідні документи, в тому числі розрахунок стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який становив 23 роки 7 місяців 7 днів.
З 27 вересня 2016 року позивач перебуває на обліку в Кропивницькому ОУПФУ та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про статус суддів" у розмірі 82% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді. При цьому до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зараховано стаж роботи на посаді судді - 21 рік 8 місяців 18 днів.
У серпні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив зарахувати до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 03 вересня1988 року по 19 червня1992 року, а саме 1 рік 10 місяців 23 дні.
Рішенням Кропивницького ОУПФУ № 824698 від 11 серпня 2017 року позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з посиланням на відсутність передбачених законом підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального права, а саме, не врахував, що при розгляді справи необхідно було керуватись законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VІ (далі - Закон №2453-VІ), насамперед п. 11 розділу ХІІІ Перехідні положення вказаного Закону (в редакції, чинній до 28.03.2015) та п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" № 865 від 03 вересня 2005 року.
Від відповідача 12 лютого 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, в якому останній просив залишити оскаржувану позивачем постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги та відзиву на неї, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Проте, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.