ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2019 року
Київ
справа №686/15730/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12131/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року (суддя Демінська А.А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (судді Курко О.П., Совгира Д.І., Білоус О.В.) у справі №686/15730/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Хмельницькому, відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови серії ПС2 №848477 від 29 липня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тут і надалі - КУпАП) та накладення штрафу у розмірі 255 грн, так як оскаржувана постанова у справі не ґрунтується на доказах, а інкримінованого йому правопорушення він не вчиняв.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року позов задоволено частково.
Постанову інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Хмельницькому Державного департаменту поліції лейтенанта поліції Кузьміна Ю.П. серії ПС2 №848477 від 29 липня 2016 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП України - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього надіслано Управлінню патрульної поліції в м. Хмельницькому на новий розгляд.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує на те, що з відеозапису не видно фактичне місце стоянки транспортного засобу, внаслідок якого відповідачем було кваліфіковано склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, оскільки зупинка транспортного засобу була здійснена за перехрестям, а у постанові місце вчинення такого правопорушення не було встановлено.
Крім того, позивач зазначив, що відсутність доказів точного місця скоєння правопорушення у постанові інспектора є додатковою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Водночас вказав, що інспектор Кузьмін Ю.П. незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи.
Також зазначає, що в судовому засіданні колегією суддів апеляційної інстанції відеозапис з нагрудної камери інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Хмельницькому не досліджено належним чином, так як запис фіксування правопорушення здійснювався більше п`яти хвилин, тоді як його огляд в нарадчій кімнаті становив менше однієї хвилини.
Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 23 грудня 2016 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача: Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29 липня 2016 року інспектором роти № 1 батальйону УПП в м. Хмельницький ДПП лейтенантом поліції Кузьміним Ю.П. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною першою статті 122 КУпАП, мотивовану тим, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Toyota Corolla" д/н НОМЕР_1, у м. Хмельницьк на перехресті вулиць Франка - Гайдара здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на перехресті в порушення пункту 15.9 ґ Правил дорожнього руху, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.
Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги частково, скасовуючи постанову інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Хмельницькому Державного департаменту поліції лейтенанта поліції Кузьміна Ю.П. серії ПС2 №848477 від 29 липня 2016 року та направляючи справу Управлінню патрульної поліції в м. Хмельницькому на новий розгляд, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи інспектором не було чітко з`ясовано місця скоєння правопорушення, внаслідок чого її некоректно відображено в тексті постанови, тоді як позивач заперечує факт зупинки на перехресті взагалі.
Натомість, суд апеляційної інстанції, який здійснював перегляд постанови суду першої інстанції, дійшов протилежних висновків, скасував судове рішення першої інстанції та відмовив позивачу у задоволені позовних вимог. Зазначив, що з дослідженого відеозапису з нагрудної камери інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Хмельницькому Кузьміна Ю.П., яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1, встановлено, що останній дійсно здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на перехресті, тим самим порушивши пункт 15.9 ґ Правил дорожнього руху.
Верховний Суд вважає обґрунтованим такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами статті 14 Закон України від 30 червня 1993 року, № 3353-XII "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
За приписами статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984, № 8073-X (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, із змінами внесеними Законом від 14 липня 2015 року N 596-VIII - далі КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.