ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2019 року
м. Київ
справа № 910/12181/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз",
представник позивача - Архангельська Ю.С., адвокат (довіреність від 20.05.2019 № 007.1Др-310-0519, свідоцтво від 23.04.2019 № 001056),
відповідач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник відповідача - Родіна Т.М., адвокат (довіреність від 24.05.2019 № 14-214, свідоцтво від 17.11.2003 № 244,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2018 (головуючий суддя Борисенко І.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 (головуючий Коротун О.М., судді: Агрикова О.В. і Чорногуз М.Г.)
у справі № 910/12181/15
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - Товариство)
до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
про визнання договору укладеним.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про визнання укладеним з 01.02.2015 між Товариством та Компанією договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (далі - Договір) у редакції, викладеній Товариством у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- з 01.01.2013 набули чинності зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", згідно з якими експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами (частина п`ята статті 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу");
- власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов`язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов`язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових (частина четверта статті 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу");
- Компанія є власником складових Єдиної газотранспортної системи України та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством, а тому вона за положеннями частин четвертої та п`ятої статті 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зобов`язана укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію складових газотранспортної системи;
- Договір укладається відповідно до Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 07.03.2013 № 228 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)" (далі - Постанова №228).
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що: проект договору, який Товариство просить визнати укладеним, не базується на державному замовлені; договір не є обов`язковим для укладання в силу прямої норми закону; жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання договору сторони не укладали; з аналізу Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Ліцензійних умов вбачається, що укладання Договору відповідно до Типового договору не є єдиною виключною обов`язковою умовою регулювання відносин між сторонами, пов`язаних з використанням газорозподільних об`єктів; умови Договору, які передбачають обов`язок Компанії здійснювати оплату послуг Товариству, суперечать Закону України "Про ринок природного газу"; послуги з експлуатації та технічного обслуговування об`єкта надаються Товариством не Компанії, а споживачам природного газу; витрати позивача, пов`язані з технічним обслуговуванням газопроводів, покриваються за рахунок включення таких витрат до тарифу на розподіл природного газу, який є складовою ціни на природний газ для споживачів, визначена у спірному договорі ціна є необґрунтованою та сторонами не узгоджувалась; Правила безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, на які посилається Товариство, набрали чинності 07.07.2015, тобто після звернення з позовною заявою, а тому не можуть бути підставою для задоволення позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга (з урахуванням додатково поданих пояснень) обґрунтована тим, що:
- Договір укладається на підставі правового акта органу державної влади, а саме: постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання енергетики України від 07.03.2013 № 228, що є обов`язковим для сторін договору, а, отже, зміст цього договору має відповідати цьому акту і не може бути змінений на розсуд суду;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норм матеріального права, а саме пункти 3.2, 3.3 розділу ІІІ, пункт 1.4 глави І розділу V Правил безпеки систем газопостачання, статтю 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", та порушили норми процесуального права, а саме статті 74, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не надали оцінку доводам, наданим сторонами у справі, та не відобразили мотиви їх прийняття або відхилення.
Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 зупинено провадження у справі № 910/12181/57 за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 925/916/17.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2019 поновлено провадження у справі № 910/8923/17 за касаційною скаргою Товариства та призначено розгляд справи у засіданні Касаційного господарського суду на 09.07.2019.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Компанія у 2004 році здійснила будівництво підвідного газопроводу середнього тиску до с. Нововознесенівска Синельниківського району Дніпропетровської області. Газопровід було підведено від (до) с. Роздори.
Згідно з актом Державної технічної комісії готовності закінченого будівництвом об`єкта експлуатації від 27.08.2004 ВАТ "Дніпропетровськгаз" (правонаступником якого є Товариство) було прийнято в експлуатацію ділянку газопроводу с. Нововознесенівка Сенельниківського району Дніпропетровської області загальною довжиною 9,912 км.
Товариство є суб`єктом господарювання, основними видами діяльності якого є постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, що проводяться на підставі виданих ліцензій: ліцензія від 13.08.2010 серії АВ № 527256 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ; ліцензія від 24.03.2015 серії АЕ № 295530 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ; ліцензія від 13.08.2010 серії АВ № 527257 на постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; ліцензія від 24.03.2015 серії АЕ № 295531 на постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" оператор Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) - це газотранспортне підприємство, на яке рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, покладено функції оперативно-диспетчерського управління з видобутку, транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України.
Функції оператора Єдиної газотранспортної системи України закріплюються за суб`єктом господарювання, засновником та власником якого може бути виключно держава, у тому числі через Компанію, або (у разі створення спільного підприємства) держава, у тому числі через Компанію (володіння не менше 51% корпоративних прав).
Отже, Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що Компанія є оператором Єдиної газотранспортної системи України, зокрема і побудованого підвідного газопроводу середнього тиску до с. Нововознесенівка Сенельниківського району Дніпропетровської області, який знаходиться на її балансі.
Товариство з метою упорядкування належного використання газорозподільних мереж, власником яких є Компанія, звернулося до Компанії з листом від 17.02.2015 № 11/3-0060, в якому містилася пропозиція укласти договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України як таких (мереж), що не потребують передачі на баланс Товариства.
Компанія на вказаний лист відповіді не надала.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання укладеним з 01.02.2015 між Товариством та Компанією Договору у редакції, викладеній Товариством у позовній заяві.
Приймаючи рішення, суди виходили з того, що відповідно до статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (зі змінами та доповненнями).
Згідно із статтею 3 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" державне управління у сфері функціонування ринку природного газу здійснює Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, у межах повноважень, визначених законодавством.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що суб`єкти ринку природного газу мають рівні права доступу до Єдиної газотранспортної системи України.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" газотранспортні, газорозподільні та газодобувні підприємства під час здійснення транспортування та розподілу природного газу газопроводами, які перебувають у їхній власності чи користуванні на законних підставах, зобов`язані за зверненням суб`єктів ринку природного газу забезпечити їм доступ до цих мереж на підставі укладених договорів.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб`єктів природних монополій" від 22.06.2012, який набрав чинності 01.01.2013, було доповнено Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" статтею 71, положеннями якої передбачено, що власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов`язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов`язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.
При цьому згідно з пунктом 4 Постанови № 228 ця постанова набирає чинності з 01.04.2013, але не раніше дня її офіційного опублікування. Дана Постанова № 228 була опублікована та набрала чинності 12.04.2013.
Водночас Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015, а Постанова №228 - з 27.11.2015.
Частиною п`ятою статті 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що експлуатація Єдиної газотранспортної системи України (далі - ЄГТСУ) здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.
Враховуючи наведені норми права, суди дійшли висновку про те, що Компанія як власник складових ЄГТСУ не була обмежена законодавством у розпорядженні належними їй складовими ЄГТСУ шляхом укладання виключно договору на їх експлуатацію: такі складові можуть, зокрема, бути передані у користування або у господарське відання чи у власність газорозподільному/газопостачальному підприємству.