ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/2293/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,
за участю помічника судді Курмишевої А.Г. (за дорученням головуючого судді),
представників учасників справи:
позивача- публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвин П.В. - адвокат (свідоцтво віл 17.06.2010 №4197/10),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" - Ткаченко Р.Ю. - адвокат (посвідчення від 08.10.2015 №5429/10),
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (головуючий суддя - Кузнецова І.Л., судді Кощеєв І.М. і Подобєд І.М.)
за позовом Компанії
до товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (далі - Товариство)
про стягнення 39 573 385, 48 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення 39 573 385,48 грн. з яких: 32 662 099,94 грн. пені, 2 837 216,53 грн. - 3 % річних та 4 074 069,01 грн. "інфляційних втрат".
2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-155-Н (далі - Договір) у частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.02.2018: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 25 401 040, 09 грн. пені, 2 164 612,21 грн. - 3 % річних, 4 071 557, 87 грн. "інфляційних втрат" та 191 869, 62 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
4. Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором у частині повної та своєчасної оплати вартості переданого за Договором природного газу. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що розрахунки пені за лютий, березень 2016 року, 3% річних за червень 2016 року та "інфляційних витрат" за лютий 2016 року здійснені позивачем невірно.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2019: частково скасовано рішення місцевого господарського суду; прийнято нове рішення про відмову в позові; стягнуто з Компанії на користь Товариства 360 000 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для стягнення з відповідача пені, передбаченої умовами Договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки: частково розрахунки між сторонами за поставлений за Договором природний газ здійснювалися на підставі спільних протокольних рішень, підписавши які, Компанія у такий спосіб виявила свою згоду змінити порядок та строк проведення розрахунків за наданий за Договором газ; інша ж частина вартості отриманого за Договором природного газу оплачувалася коштами, які перераховувалися відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання та зарахуванням зустрічних однорідних вимог у строки, передбачені пунктом 6.1 Договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулася з касаційною скаргою, в якій зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530, 627, 610, 612, 692 ЦК України та порушенням норм процесуального права, зокрема частини другої статті 11 та частин першої, другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), - та просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2019, залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 14.02.2018 та відшкодувати за рахунок Товариства понесені Компанією судові витрати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про неможливість впливу відповідача на порядок, строки розрахунків через спеціальний режим проведення розрахунків, оскільки відповідач мав передбачену Договором можливість сплачувати кошти, перераховуючи з власних рахунків на рахунки зі спеціальним режимом використання, тим самим міг впливати на стан розрахунків.
9. Жодним нормативним актом не передбачено обов`язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником газу виключно із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання. Таким чином, твердження суду щодо відсутності для відповідача впливу на дані розрахунки не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.
10. Навівши висновки щодо відсутності можливості впливу на порядок та строки розрахунків, суд апеляційної інстанції не зазначив жодного правового обґрунтування висновку щодо неправомірності застосування 3% річних та "інфляційних витрат".
11. Всупереч вимогам частини п`ятої статті 236 ГПК України судом апеляційної інстанції не було надано жодної правової оцінки доводам позивача в частині щодо впливу автоматичного розподілу коштів на договірні відносини.
Доводи іншого учасника справи
12. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про правильність висновків суду апеляційної інстанції, вказує, зокрема, що: Товариство чітко виконувало положення Договору та спільних протокольних рішень, а тому відсутні будь-які правові підстави вважати, що Товариством було порушено термін оплати поставленого за Договором природного газу, - та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розгляд клопотання
13. 02.07.2019 від Компанії надійшло клопотання про передачу справи №908/2293/17 на розгляд об`єднаної палати, в якому Компанія зазначає, що: Верховним Судом було прийнято рішення у подібних правовідносинах щодо застосування судом норм права які регулюють договірні відносини за наявності механізму розподілу коштів через рахунки зі спеціальним режимом використання; так, у постановах від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 суд дійшов висновку, що наявність механізму автоматичного розподілу коштів не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за договором. Твердження щодо відсутності впливу на вчасність погашення боргу через обмеженість доступу до спецрахунків є помилковим, - та просить передати справу №908/2293/17 на розгляд об`єднаної палати якщо суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в згаданих постановах Верховного Суду.
Від Товариства надійшли заперечення на клопотання Компанії про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, в яких (запереченнях) відповідач не визнає та відхиляє наведені Компанією в клопотанні доводи, зазначаючи, що: розрахунки за отриманий відповідачем у січні-вересні 2016 року природний газ за Договором здійснювався шляхом перерахування грошових коштів з рахунка із спеціальним режимом використання відповідача у відповідності до частини першої пункту 6.2 Договору в межах строків оплати, встановлених пунктом 6.1 Договору та за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, - та просить відмовити Компанії в задоволенні клопотання про передачу справи №908/2293/17 на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Верховним Судом встановлено, що: у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 зазначено таке: постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок) визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором від 02.02.2015 №167-15 на розподіл природного газу; у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 зазначено, що: встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.05.2012 № 1000 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу" (далі - Алгоритм) порядком передбачено конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, і він жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них.
У даному випадку відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 302 ГПК України, для передачі справи на розгляд об`єднаної палати та відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 щодо застосування норм Порядку та Алгоритму, оскільки в цій справі №908/2293/17 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, тому що встановив, що починаючи з 16.01.2016 до 19.07.2016 відповідачем здійснювалися щоденні перерахування коштів на поточні рахунки позивача із спеціальним режимом використання та такі перерахування коштів (у сумі 498 939 575, 46 грн.) відповідач здійснював до 25 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, тобто у строки, передбачені пунктом 6.1 Договору.
Отже, у даній справі суд апеляційної інстанції не встановив пропущення відповідачем передбачених умовами Договору строків проведення розрахунків за отриманий за Договором природний газ.
.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відповідно до умов укладеного Компанією (продавець) та Товариством (покупець) Договору:
- продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (пункт 1.1);
- газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (пункт 1.2);
- оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом стопроцентної поточної оплати протягом місяця поставки. В разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу (пункт 6.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2016 №2);
- оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (пункт 6.2);
- у платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди за цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості (пункт 6.4);
- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2).
15. На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 027 131 986, 64 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без жодних претензій та зауважень.
16. Звертаючись до суду, позивач вказував на те, що оплату вартості переданого за Договором природного газу відповідач здійснював у порядку, встановленому Договором, але з порушенням строків оплати, визначених пунктом 6.1 Договору, тому позивач заявив до стягнення з відповідача 32 662 099, 94 грн. пені, нарахованої за період з 25.02.2016 по 22.11.2016, 2 837 216, 53 грн. - 3% річних, нарахованих за цей же період, та 4074069, 71 грн. "інфляційних втрат", нарахованих протягом квітня - листопада 2016 року.
17. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у частині повної та своєчасної оплати вартості переданого за цим договором природного газу. Водночас місцевим господарським судом залишені поза увагою твердження відповідача про те, що несвоєчасна та неповна оплата вартості газу за Договором залежить від рівня такої оплати споживачами - фізичними особами, і Товариство позбавлене можливості впливати на своєчасність розрахунків, та про алгоритм затвердження коштів, оскільки пункт 6.2 Договору не містить відповідних умов. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, місцевий господарський суд зазначав, що розрахунки пені за лютий, березень 2016 року, 3% річних за червень 2016 року та "інфляційних втрат" за лютий 2016 року здійснені позивачем невірно.
18. Приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- на виконання пункту 6.2 Договору починаючи з 16.01.2016 до 19.07.2016 відповідачем здійснювалися щоденні перерахування коштів на поточні рахунки позивача із спеціальним режимом використання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача;
- такі щоденні перерахування коштів на рахунок позивача за період з січня по липень 2016 року відповідач здійснював до 25 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу;
- розрахунки за отриманий відповідачем природний газ за Договором здійснювалися таким чином: у сумі 498 939 575, 46 грн. - шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, у строки, передбачені пунктом 6.1 Договору; частина вартості газу в сумі 528 135 004, 44 грн. сплачено відповідачем за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова №20), укладених Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Товариством та Компанією (копії яких наявні в матеріалах справи, т.5, а.с.32-92), а також шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 57 406, 74 грн. на підставі заяви, підписаної посадовими особами позивача (т.5, а.с.26- 27);