Постанова
Іменем України
11 липня 2019 року
м. Київ
справа № 266/4779/16-ц
провадження № 61-29532св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року у складі судді Сараєва І. А. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила вселити її до квартири АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування вказаною квартирою, виділивши їй у користування кімнату площею 12,3 кв. м, а ОСОБА_2 кімнату площею 10,4 кв. м, кімнату площею 16,0 кв. м, кухню, коридор та санвузол залишити у загальному користуванні; зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні виділеною їй кімнатою та приміщеннями загального користування; стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, власником іншої 1/2 частини квартири є відповідач.
Оскільки відповідач добровільно пустити її до квартири та визначити порядок користування нею відмовляється, створює для неї перешкоди в користуванні спірною квартирою, пускає до квартири незнайомих їй людей та здає її в найм без її згоди, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області рішенням від 19 липня 2017 року позов задовольнив. Вселив ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 . Встановив порядок користування спірною квартирою, закріпивши за ОСОБА_1 право користування кімнатою площею 12,3 кв. м, за ОСОБА_2 право користування кімнатою площею 10,4 кв. м, кімнату площею 16,0 кв. м, приміщення кухні, коридору та санвузла залишив у загальному користуванні співвласників. Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користування кімнатою площею 12,3 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн судового збору.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що сторони є співвласниками спірної квартири у рівних частках, які не виділені в натурі, однак відповідач порушує законне право позивача на користування своєю власністю, що є підставою для вселення її до спірної квартири. Встановлення порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 23 серпня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суди не врахували, що ОСОБА_3 не ставила питання щодо виділення її частки в натурі, внаслідок чого вирішили питання, щодо користування спірним майном не досліджуючи питання чи може воно буде поділене між співвласниками. Лише визначив це питання суди мали можливість визнати порядок користування або встановлення матеріальної компенсації вартості його частки.
Встановленням порядку користування спірною квартирою до визначення питання щодо поділу квартири суди першої та апеляційної інстанцій порушили її законне право ставити питання про поділ спірного майна та можливої компенсації у разі неможливості поділу. Рішення суду погіршує її права, як співвласника майна якому належить рівна частка в спільному майні.
Вона до цього часу має сумніви щодо законності набуття права власності позивачем на 1/2 частину спірної квартири за договором дарування і чи не є він удаваним правочином, який мав на меті приховати купівлю-продаж майна і як наслідок уникнути вимог закону її першочергового права на викуп долі в спільному майні. До відкриття провадження Приморським районним судом у справі № 266/4779/16-ц вона не мала відомостей про укладання договору дарування укладеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, а тому ніяких перешкод чинити не могла.
Позивач не надала доказів перешкод їй в здійсненні її права власності, отже необґрунтованими є рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_3 про її зобов`язання не чинити будь-яких перешкод позивачу у здійсненні права володіння 1/2 частиною спірною квартирою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зПриморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожна.
Спірна квартира розташована на четвертому поверсі п`яти поверхового будинку, загальною площею 55,0 кв. м та складається з трьох житлових кімнат площею 16,0 кв. м, 12,3 кв. м, 10,4 кв. м, кухні площею 4,9 кв. м; вбиральні (сполученої) 2,1, 1,0 кв. м; коридору - 5,5, 1,0 кв. м; вбудованої шафи 0,9 кв. м. Квартира обладнана балконом (терасою) 0,8 кв. м.
ОСОБА_2 проживає разом з чоловіком у квартирі АДРЕСА_2 .
Ключів від вхідних дверей та вільного доступу до спірної квартири ОСОБА_1 не має.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.