Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 163/2784/15-ц
провадження № 61-26370 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 а,
відповідачі: Любомльська міська рада Волинської області, ОСОБА_2 ,
третя особа - відділ Держгеокадастру у Любомльському районі Волинської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Любомльської міської ради Волинської області, ОСОБА_2, третя особа - відділ Держгеокадастру у Любомльському районі Волинської області, про визнання рішення міської ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними, скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Чуріної Яни Валеріївни, на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 18 травня 2017 року ускладі судді Чишія С. С. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року ускладі колегії суддів: Киці С. І., Шевчук Л. Я., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Любомльської міської ради Волинської області, ОСОБА_2, третя особа - відділ Держгеокадастру у Любомльському районі Волинської області, про визнання рішення міської ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними, скасування державної реєстрації.
Позовна заява вмотивована тим, що з 16 січня 1964 року вона є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Земельну ділянку для будівництва та обслуговування указаного будинку площею 600 кв. м вона одержала на підставі рішення виконавчого комітету Любомльської ради народних депутатів від 29 березня 1960 року, договору про надання ділянки у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку від 15 липня 1960 року та акту про відведення ділянки в натурі від 20 квітня 1960 року.
Згідно із планом земельної ділянки відведеної для будівництва будинку, житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміщено таким чином, що від нього до межі ділянки будинку АДРЕСА_2 за указаною адресою мало бути 6 кв. м, така сама відстань до червоної лінії забудови. Відповідно до Генерального плану забудови території м. Любомль Волинської області громадянам під будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 виділялись земельні ділянки шириною 23 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради Волинської області від 15 березня 1997 року № 52 їй надано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1 000 кв. м.
ОСОБА_4 зазначала, що у січні 2005 року постійна комісія міської ради обстежила суміжні ділянки АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1, які перебували у її користуванні та ОСОБА_2, згідно планів відведення земельних ділянок, і вирішила залишити межові знаки відповідно до проекту забудови будинків.
Рішенням Любомльської міської ради Волинської області від 09 липня 2015 року № 57/15 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки у власність", ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою, присвоєно кадастровий номер земельної ділянки та видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку.
У зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення міської ради до ділянки ОСОБА_2 передано частину земельної ділянки ОСОБА_4, якою вона користувалася, і відстань від будинку до червоної лінії зменшилась з 6 до 2 кв. м.
ОСОБА_4 указувала, що вказане рішення Любомльської міської ради Волинської області від 09 липня 2015 року № 57/15 суперечить рішенню виконавчого комітету міської ради від 15 березня 1997 року № 52, яким надано їй у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1 000 кв. м. Земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 накладається на її земельну ділянку та прийнято без погодження із іншими суміжними землекористувачами.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати рішення Любомльської міської ради Волинської області від 09 липня 2015 року № 57/15 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки у власність" недійсним; визнати свідоцтво про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0,0354 га кадастровий номер НОМЕР_1, видане на підставі указанного рішення міської ради, недійсним та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 18 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті оскаржуваного рішення Любомльської міської ради Волинської області від 09 липня 2015 року № 57/15 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено технічну документацію із землеустрою ОСОБА_2 та виділено їй у власність земельну ділянку по АДРЕСА_3 із земель, що перебували у постійному користуванні ОСОБА_5 згідно рішення виконавчого комітету ради народних депутатів від 02 листопада 1960 року № 23, міська рада діяла відповідно до закону та в межах своїх повноважень, порушення прав ОСОБА_4 прийняттям вказаного рішення судом не встановлено, накладення земельних ділянок немає. При цьому близьке розташування паркану до домоволодіння позивачки пов`язано з тим, що вона при будівництві будинку відступила від плану забудови.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 18 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком районного суду, при цьому також вказав, що ОСОБА_4 не довела, що оскаржуване рішення міської ради порушує її права. Крім того, висновком судової земельно-технічної експертизи № 7867 від 17 лютого 2017 року, проведеної на підставі ухвали Любомльського районного суду Волинської області від 03 березня 2016 року, встановлено, що межі земельної ділянки, наданої ОСОБА_2 відповідають межам земельної ділянки, наданої з самого початку ОСОБА_5 у власність (користування), а встановити, чи не порушені межі земельної ділянки ОСОБА_4, що знаходиться у АДРЕСА_1 , у зв`язку з видачею ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , не надається можливим, оскільки відсутні документи про винесення меж земельної ділянки ОСОБА_4 у натурі.
Крім того, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_4 - адвокат Чуріна Я. В., подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу з Любомльського районного суду Волинської області.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
11 червня 2019 року системою автоматизованого розподілу визначено суддю-доповідача у вищевказаній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не були досліджені та взяті до уваги докази, що технічну документацію від 09 липня 2015 року міською радою було затверджено без погодження з сусідніми землекористувачами, зокрема з ОСОБА_4, що є порушенням норм земельного законодавства.
Жодним нормативно-правовим актом не визначено, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки.
Суди не врахували положення частини шостої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", де зазначено, що однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Жодним документом не було підтверджено, що ОСОБА_4 відступила від плану забудови земельної ділянки. Судами не взято до уваги, що будинок позивача побудований у 1963 році, а Генерельний план забудови населенного пункту затверджено у 1984 році. Тобто план забудови населенного пукту формувався та затверджувався по існуючій забудові м. Любомль. Перебудова чи перепланування будинку з того часу та до сьогодні не здійснювалася. Будинок ОСОБА_2 був побудований та введений в експлуатацію пізніше ніж будинок позивача, що підтверджує той факт, що забудова земельної ділянки здійснювалася у відповідності до існуючої забудови позивача.
Судом апеляційної інстанції не були долучені до матеріалів справи документи, отримані на підставі адвокатських запитів.
Судами не було взято до уваги, що з прийняттям оскаржуваного рішення міської ради відбулося накладення межі земельної ділянки ОСОБА_2 на присадибну ділянку позивача. ОСОБА_2, порушуючи законні межі земельної ділянки позивача, встановила огорожу у вигляді сітки, що заважає використовувати позивачем земельну ділянку якою вона володіє та використовує відповідно до вимог законодавства, що є порушенням норм земельного законодавства.
Судами не було враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-146 цс 14 та рішення Європейського суду з прав людини, де предметом позову є рішення органів державної влади та місцевого самоврядування.
Суди, взявши до уваги висновок експертизи, не визначили належність та допустимість указаного доказу, чим порушили норми цивільно-процесуального законодавства.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_2 - адвокат Климович Т. Д., подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам наданих стронами.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 600 кв. м наданої для будівництва індивідуального житлового будинку, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Любомльської ради народних депутатів від 29 березня 1960 року № 5, договору про надання ділянки у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку від 15 липня 1960 року та акту про відведення ділянки в натурі від 20 квітня 1960 року (а. с. 5-9, 1 том).
Згідно з планом земельної ділянки її розміри становлять 20х30 кв. м. Відстань від будинку до межі з ділянкою будинку АДРЕСА_5 складає 2 кв. м з ділянкою АДРЕСА_2 – 6 кв. м, відстань від будинку АДРЕСА_5 до межі з ділянкою будинку АДРЕСА_6 згідно з планом становить 12 кв. м (а. с. 45, 2 том).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Любомльської ради народних депутатів від 02 листопада 1960 року № 23 ОСОБА_5 під будівництво індивідуального житлового будинку виділено земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 600 кв. м та відведено в натурі,про що свідчить відповідний акт. Згідно із планом вказаної земельної ділянки житловий будинок мав бути збудований на відстані 5,70 кв. м від межі із земельною ділянкою АДРЕСА_6 та 2 кв. м до межі ділянки з іншої сторони будинку. Розмір земельної ділянки становить 20х30 кв. м ( а. с. 33, 2 том).
30 травня 1962 року між виконавчим комітетом Любомльської ради народних депутатів Волинської області і ОСОБА_5 було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки площею 600 кв. м по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.
Згідно з актом від 21 грудня 1971 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради Волинської області від 30 січня 1996 року №18(13), збудований ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_2 прийнято в експлуатацію без зауважень щодо відступлення від затвердженої документації.
Згідно свідоцтва про спадкування за законом виданого державним нотаріусом 28 лютого 1996 року, спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_2 Свідоцтво видане на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_2 (а. с. 96, 1 том).
Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, право власності на 59/10 будинку належить ОСОБА_2, а 41/100 будинку - ОСОБА_6 на підставі договору дарування.