Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 205/2696/15-ц
провадження № 61-25237св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є., від 28 вересня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 1974 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2013 року шлюб було розірвано. Зазначав, що у період шлюбу сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1 та автомобіль CHEVROLET Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної квартири та автомобіля.
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що після звернення до суду з цим позовом 06 серпня 2015 року відповідач відчужила спірну квартиру ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В., зареєстрованого у реєстрі за № 3-636.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2015 року справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування об`єднані в одне провадження.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред`явили зустрічний позов до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні подружжя та визнання дійсним договору дарування квартири, посилаючись на те, що квартира
АДРЕСА_1 належала тільки ОСОБА_2, яка самостійно сплачувала за її придбання пайові внески, а ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї та зловживав спиртними напоями. З огляду на зазначене, позивачі просили припинити право ОСОБА_1 на частку у квартирі АДРЕСА_1 та визнати дійсним договір дарування від 15 серпня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Нижного А. В., від 13 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_1 , укладений 06 серпня
2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Скасовано державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 відповідно до запису № 10700065 від 06 серпня 2015 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, припинено право власності ОСОБА_2 на цю частину. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки придбана у період шлюбу та за спільні кошти сторін. Керуючись частиною третьою статті 70 СК України, місцевий суд дійшов висновку про відступ від рівності часток у спільній сумісній власності з підстав перебування після припинення шлюбних відносин у ОСОБА_2 на утриманні двох неповнолітній дітей та дитини-інваліда, а також відсутності матеріальної допомоги на утримання спільних дітей сторін з боку ОСОБА_1 . У порушення статті 65 СК України спірний договір дарування був укладений без нотаріально засвідченої згоди ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частки автомобіля, суд виходив із того, що цей автомобіль був придбаний після фактичного припинення шлюбних відносин, а позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його придбання за спільні кошти сторін. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про їх безпідставність, враховуючи відсутність доказів на підтвердження існування обставин, передбачених статтею 365 ЦК України, а також відсутність підстав, встановлених статтями 218, 220 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня
2016 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам сплати пайових внесків за спірну квартиру ОСОБА_2 особисто, не залучив до справи в якості третьої особи житлово-будівельний кооператив № 278 та дійшов неправильного висновку про те, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Без вирішення питання про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1 вимоги про визнання недійсним договору дарування зазначеної квартири є передчасними.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2016 року у частині поділу квартири, визнання недійсним договору дарування, скасування реєстрації права власності скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині оскаржені судові рішення залишено без змін.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи у частині поділу спірної квартири, визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, не встановив фактичні обставини справи, не визначився зі змістом заявлених позовних вимог, не надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня
2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 13 січня 2016 року в оскарженій частині скасовано.Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ), припинивши у цій частині право власності ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1 ). Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 ), укладений 06 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3-636. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (після перейменування м. Дніпро) за № 10700065 від 06 серпня 2015 року.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сплата пайових внесків за спірну квартиру була здійснено за грошові кошти, які належать їй особисто, та не спростувала презумпцію спільності права власності на майно подружжя. Визнаючи за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/3 частини спірної квартири, суд першої інстанції не врахував того, що кожен із колишнього подружжя має рівні права користування і розпорядження спірною квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не зазначив мотиви збільшення частки позивача у спірній квартирі та не врахував наявність істотних обставин для відступлення від засад рівності часток. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши недійсним договір дарування 1/2 частини спірної квартири, про що не просив позивач.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 17 серпня 1974 року по 02 липня 2013 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2013 року у справі № 422/9093/12 шлюб між сторонами було розірвано та встановлено, що шлюбні відносини та ведення спільного господарства сторонами припинено у 1998 році.
ОСОБА_2 з 1979 року була членом житлово-будівельного кооперативу
№ 278. За період з листопада по червень 1991 року у повному обсязі виплачено пайовий внесок у сумі 8 208 крб за вказану кооперативну квартиру.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 січня 2007 року ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі довідки ЖБК № 278 від 23 листопада 2006 року за № 128 та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2091 від 21 жовтня 1999 року.
06 серпня 2015 року ОСОБА_2 відчужила зазначену квартиру на підставі договору дарування на користь ОСОБА_3
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.