Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 336/1412/18
провадження № 61-8925св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Бєлки В. Ю., від 23 квітня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, усунення від спадкування.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки у зареєстрованому шлюбі не перебували. 18 лютого 1992 року її батько ОСОБА_5 розірвав шлюб з ОСОБА_6, від якого мав двох дітей: відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З 2002 року вона з батьками проживала у квартирі АДРЕСА_1, яку успадкував ОСОБА_5 після смерті його матері. ОСОБА_5 визнавав її своєю донькою, відповідно до неї ставився та звертався, виховував, утримував.
07 лютого 2018 року відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_5, до складу якої входить вищезазначена квартира.
За життя ОСОБА_5 її батьки не приділили уваги тому, що реєстрація її ( ОСОБА_1 ) народження була проведена за заявою її матері, та не скористались правом подати спільну заяву про її походження від батька ОСОБА_5 .
Відсутність встановленого факту родинних відносин між нею та спадкодавцем ОСОБА_5 перешкоджає їй реалізувати право на спадкування.
Позивач посилалася також на те, що з 2014 року стан здоров`я ОСОБА_5 погіршився, у нього було виявлено та прооперовано онкологічне захворювання, в процесі подальшого лікування з опромінюванням настали інші хвороби, зокрема, катаракта, тромбози. Увесь цей час про ОСОБА_5 піклувалися вона та її матір, займались його доглядом, забезпечували лікування. Відповідачі, які є працездатними та мали можливість утримувати батька, були достовірно обізнані про його безпорадний стан, викликаний тяжкими хворобами, жодної участі у його житті не приймали, з батьком не спілкувались, не відвідували його, матеріально і морально не підтримували. Після смерті ОСОБА_5 вона з матір`ю понесли всі витрати на поховання, відповідачі у похованні батька участі не брали.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, як дочкою та батьком, усунути ОСОБА_2, ОСОБА_3 від права на спадкування за законом щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, стягнути на її користь судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Галущенко Ю. А., від 24 грудня 2018 року позов задоволено частково. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від спадкування відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт батьківства ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 доведений поза розумним сумнівом, а доказів протилежного не встановлено. Задовольняючи позовні вимоги районний суд керувався положеннями статей 128, 130, 135 СК України, а також враховував висновки, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про встановлення факту, що мають юридичне значення". В той же час, позивач не довела, що померлий ОСОБА_5 за життя знаходився у безпорадному стані, а позивач, її мати та сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_7 опікувались ним, а відповідачі не надавали належної матеріальної допомоги, а тому підстави для застосування положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2018 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 та прийнято у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи дату народження позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1) до спірних правовідносин слід застосовувати положення КпШС України. Позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають, оскільки зібрані у справі докази в їх сукупності не містять достовірного підтвердження визнання ОСОБА_5 себе батьком ОСОБА_1, спільного проживання й ведення спільного господарства померлим та матір`ю дитини до її народження, спільного виховання, утримання ними дитини. Будь-яких доказів ведення спільного господарства померлим ОСОБА_5 та матір`ю позивача ОСОБА_4 до народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи не містять. Оскаржене позивачем рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог визнано обґрунтованим, оскільки належним чином дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України, у зв`язку із недоведеністю заявлених вимог позивача щодо усунення від права на спадкування відповідачів за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 рокуі залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог апеляційним судом неправильно застосовано положення статті 53 КпШС України та не застосовано положення статті 130 СК України, які регулюють спірні правовідносини, оскільки позов було подано особою, відносно якої встановлюється батьківство, під час дії СК України. Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доказам, на які позивач посилалася на підтвердження заявлених позовних вимог, показам свідків, зокрема матері позивача відносно походження її дитини.
ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог щодо встановлення відносно неї факту батьківства спадкодавця ОСОБА_5, а тому в іншій частині рішення апеляційного суду не є предметом перегляду в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду. Позивачем не надано належних доказів ведення спільного господарства померлим ОСОБА_5 та матір`ю позивача ОСОБА_4 до народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які у шлюбі між собою не перебували, спільної заяви в органи реєстрації актів цивільного стану щодо батьківства не подавали, відомості про батька були внесені у свідоцтво про народження позивача зі слів матері (т. 1, а. с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (т. 1, а. с. 26).
Судами досліджувались 6 (шість) фотознімків, письмові докази, покази свідків.
Встановлено, що докази містять суперечливі дані щодо визнання ОСОБА_5 свого батьківства відносно ОСОБА_1 .
Доказів ведення спільного господарства померлим ОСОБА_5 і матір`ю ОСОБА_1 до її народження апеляційним судом не встановлено.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.