ПОСТАНОВА
Іменем України
10 липня 2019 року
Київ
справа №826/3608/15
адміністративне провадження №К/9901/5006/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Данилишину В. М. від 02 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Міщук М. С., Гром Л. М., Бєлов Л. В. від 10 лютого 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивач 1 та позивач 2) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича (Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), у якому просили:
- підтвердити законність та правомірність передачі ОСОБА_1 права вкладника Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (далі - ПАТ "Міський комерційний банк") за договором банківського вкладу № 2630/100/188188 від 04 червня 2014 року до ОСОБА_2 згідно з договором відступлення права вимоги від 18 листопада 2014 року;
- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду, викладене у листі № 13.4/2669 від 27 січня 2015 року, щодо невизнання договору переуступки банківського вкладу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_2 до переліку вкладників та визначити розрахункові суми відшкодування коштів за вкладом за договором № 2630/100/188188 від 04 червня 2014 року відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- зобов`язати виконавчу дирекцію Фонду затвердити у реєстрі вкладників для здійснення виплат ОСОБА_2 та провести відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Міський комерційний банк" згідно з наданим Уповноваженою особою Фонду переліком вкладників.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Уповноваженої особи Фонду у включенні позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки на підставі договору про відступлення права вимоги позивач 2 набула право вкладника банку, на якого відповідно до статті 1058 ЦК України розповсюджується дія договору банківського вкладу у частині відступленої суми.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у розумінні статті 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником банку є ОСОБА_1., а не ОСОБА_2, яка не укладала договору банківського вкладу, а лише набула право вимоги на кошти за вкладом згідно договору про відступлення права вимоги, тому положення абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на неї не поширюються. При цьому суди дійшли до висновку, що за умовами договору про відступлення права вимоги позивач 2 є кредитором по відношенню до банку, а не вкладником, а задоволення таких вимог кредиторів банку здійснюється у сьому чергу, визначеною статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних в результаті реалізації і продажу майна банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій, направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 01 березня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/3608/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 826/3608/15.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_1 відступив своє право вимоги на частину належних йому грошових коштів у доларах США у сумі 16300 доларів США, що виникло з договору банківського вкладу "Ваш стабільний" № 2630/100/188188 від 04 червня 2014 року у доларах США, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк".
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 березня 2015 року № 187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 64 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким з 20 березня 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".
ОСОБА_2 , у свою чергу, звернулася до Уповноваженої особи Фонду із листом від 26 грудня 2014 року, у якому просила видати їй суму вкладу у розмірі 16300,00 доларів США та нараховані відсотки згідно з умовами договору.
У відповідь на вказаний лист уповноважена особа Фонду листом від 27 січня 2015 року № 13.4/2669 повідомила позивача 2 про те, що ПАТ "Міський комерційний банк" не може виконати вимогу позивача 2 через відсутність доказів переходу до нового кредитора прав, оформлених належним чином та погоджених між вкладником та ПАТ "Міський комерційний банк" змін та доповнень до договору № 2630/100/188188 щодо зміни обсягу зобов`язань банку перед вкладником. До заяви не додано необхідних документів, передбачених Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у силу положень ЦК України позивач набула право на частину грошових коштів ОСОБА_1, розміщених на рахунку у ПАТ "Міський комерційний банк", відповідно до укладеного у законному порядку договору про відступлення права вимоги, відтак, відмова Уповноваженої особи Фонду щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО є протиправною. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки безпідставній відмові ПАТ "Міський комерційний банк" у відкритті рахунку позивачу та переведення на нього частини грошових коштів, розміщених на рахунку у ПАТ "Міський комерційний банк", відповідно до договору про відступлення права вимоги, та позбавлення позивача права власності на зазначені грошові кошти.
Від учасників справи відзиву або заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.