ПОСТАНОВА
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа №136/431/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13450/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Сапальова Т. В., судді: Боровицький О. А., Матохнюк Д. Б.) від 13 вересня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Степанець Любові Федорівни, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування,
УСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Степанець Любові Федорівни (далі - головний інспектор Департаменту ДАБІ у Вінницькій області Степанець Л. Ф.), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту ДАБІ у Вінницькій області від 26 лютого 2016 року № 2/1002-16-286 про визнання позивача винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (далі - Закон № 208/94-ВР), та накладення штрафу у сумі 49 608,00 грн.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Департаменту ДАБІ у Вінницькій області від 26 лютого 2016 року № 2/1002-16-286 до адміністративної відповідальності притягнуто позивача, як звичайного громадянина, а не як ФОП ОСОБА_1, у зв`язку з чим така постанова підлягає скасуванню.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року апеляційну скаргу головного інспектора Департаменту ДАБІ у Вінницькій області Степанець Л. Ф. задоволено. Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу, Вінницький апеляційний адміністративний суд виходив з того, що судом першої інстанції під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог не з`ясовано усі обставини, які мають значення для її вирішення, зокрема, в частині вимог щодо відсутності правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, та підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 49 608,00 грн. Крім того, Вінницький апеляційний адміністративний суд звернув увагу, що усі матеріали позапланової перевірки головним інспектором Департаменту ДАБІ у Вінницькій області Степанець Л. Ф. складені відносно ФОП ОСОБА_1, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 26 лютого 2016 року № 2/1002-16-286 в графі "повне найменування юридичної особи/прізвище, ім`я, по-батькові фізичної особи-підприємця" зазначено - ФОП ОСОБА_1 . Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення перевірки та прийняте за її результатами рішення є правомірним, а тому не підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року.
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, а саме на відсутність права у відповідача на здійснення позапланової перевірки при наявності мораторію на таку перевірку. Також ФОП ОСОБА_1 стверджує, що тимчасова споруда на час проведення перевірки та розгляду справи в судах вже була встановлена та введена в експлуатацію.
11 жовтня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 липня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
Відповідно до рішення Липовецької міської ради Вінницької області 6 скликання 59 сесії від 25 грудня 2013 року ФОП ОСОБА_1 є власником земельної ділянки орієнтованою площею 0,0030 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
11 березня 2014 року позивач отримав паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за вказаною вище адресою.
17 лютого 2016 року головним інспектором Департаменту ДАБІ у Вінницькій області Степанець Л. Ф. проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 239-ПП.
Згідно з висновками цього акту встановлено, що в період з вересня 2014 року по вересень 2015 року ФОП ОСОБА_1 виконував будівельні роботи з відхиленням від паспорту прив`язки, без розробленої та погодженої в установленому порядку проектної документації, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).
17 лютого 2016 року відповідачем винесено припис № 37-10 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
26 лютого 2016 року головний інспектор Департаменту ДАБІ у Вінницькій області Степанець Л. Ф. прийняла постанову № 2/1002-16-286 про визнання позивача винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, та накладення на нього штрафу у сумі 49 608,00 грн.
Не погодившись з такою постановою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Департаменту ДАБІ у Вінницькій області у спірних правовідносинах та порядок їх реалізації визначаються, зокрема, законами України № 208/94-ВР, № 3038-VI, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244).