ПОСТАНОВА
Іменем України
10 липня 2019 року
Київ
справа №804/650/16
адміністративне провадження №К/9901/14610/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді: Верби І.О. від 22 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Прокопчук Т.С., Богданенка І.Ю., Божко А.В. від 05 липня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), в якому просив:
- скасувати пункт 1 рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемними правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16 вересня 2015 року № 813 в частині про застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу № 012-03553-200215 від 20 лютого 2015 року, який наведено у додатку № 1 до цього наказу;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 012-03553-200215 від 20 лютого 2015 року;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без законодавчо мотивованої підстави.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 05 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовлячи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" були підстави для невключення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування суми вкладу у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки грошові кошти були зараховані ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ОСОБА_1 у період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 05 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 05 серпня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/650/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапи В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі № 804/650/16.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у Євро № 012-03553-200215 на суму 6500 Євро, терміном дії з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок до 25 лютого 2016 року, зі сплатою 4,5 % річних та додаткову угоду № 5, якою внесено зміни до пункту 1.8 даного договору та визначено можливість зарахування коштів на вкладний рахунок з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку, а також встановлено не застосування умов пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк" до відносин, що виникають на підставі цього договору.
На виконання вимог договору у той же день 20 лютого 2015 року на депозитний рахунок позивача № НОМЕР_1 зараховані грошові кошти у розмірі 6500 євро, які надійшли з особового рахунку № НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням № 46234539 від 20 лютого 2015 року.
02 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої у цей же день Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", Уповноваженою особою на здійснення якої призначено Кадирова В.В. строком на 3 місяці з 03 березня 2015 року до 02 червня 2015 року, який, відповідно до рішення № 71 від 08 квітня 2015 року та рішення № 147 від 03 серпня 2015 року продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.
16 вересня 2015 року на підставі протоколу Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями у ПАТ "Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року, призначеної наказом № 408 від 29 травня 2015 року Уповноваженою особою Кадировим В.В. винесено наказ № 813, яким з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", застосовано наслідки нікчемності, зокрема, щодо договору банківського вкладу № 012-03553-200215 від 20 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", про що листом № 8821/1078 від 23 вересня 2015 року повідомлено позивача.
Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 664 від 02 жовтня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", відповідно до якої у цей же день 02 жовтня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого припинено здійснення тимчасової адміністрації та розпочато процедуру ліквідації строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, Уповноваженою особою Фонду, на яку покладено усі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" призначено Кадирова В.В.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що грошові кошти, що були зараховані ПАТ "Дельта Банк" на рахунок позивача у період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" не є вкладом у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Скаржник зазначає також, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме: пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки Уповноваженою особою не доведено наявність цієї підстави для визнання правочину нікчемним.
Від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а вимоги касаційної скарги - безпідставними; просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3, відкритому у ПАТ "Дельта Банк", знаходились грошові кошти на загальну суму 6500 євро.
Кошти у сумі 6500 євро на банківський рахунок позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку іншої особи відповідно до платіжного доручення № 46434539 від 20 лютого 2015 року.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.